Понад 28 років тому католицький священник отець Йозеф Трунк переїхав із Німеччини в Україну. Він отримав призначення у парафію на Закарпатті. Йозеф вивчив українську мову, попри війну залишився на Закарпатті. Наразі він підтримує парафіян та вимушених переселенців. До Дня рідної мови свою історію Йозеф Трунк розповів Суспільному.

Священник проживає у Павшині. Розповідає: «На вулицях тоді ще говорили швабською [один з діалектів німецької мови]. Служба у храмі проводилася тільки німецькою. Пізніше я зрозумів, що через еміграцію німців мушу змінювати формат свого служіння, аби й ті, хто не володіють німецькою, могли відчувати себе комфортно у храмі».

«Я перший в історії цього села священник, який проживає безпосередньо у селі. Раніше священники приїздили сюди, тільки якщо мали час і так проводили богослужіння. Але це було нерегулярно. Навіть поховання часто проводили без священнослужителя. І ось, нарешті, жителі отримали свого священника, який є частиною життя громади. Тому серед людей вирувало таке дивовижне піднесення, що й описати неможливо», – додав священник.

«Я сказав: увесь час, який я буду з вами, буду співати у церкві німецькі пісні, молитися німецькою. Звичайно, чим більше німців виїжджає, тим менше залишається у громаді. Але я буду намагатися плекати німецьку мову тут до кінця. Оскільки ця мова – це батьківщина місцевих німців», – розповів патер Йозеф.

Під час Святої Меси у Павшині

«Мені відразу було зрозуміло, що я маю вивчити українську мову»

«Світ змінюється. І шваби, як вони себе називають, хоча не всі вони насправді походять із регіону Швабії, втім, це не має значення – вони німці і повертаються до країни своїх прабатьків, до Німеччини. А тут селяться українці. Мені відразу було зрозуміло, що я маю вивчити українську мову, адже Церква існує для людей, які живуть тут», – каже священник.

Він розповів, що коли у селі було ще багато німців, вони не хотіли, щоб служив українською.

«Казали: “Ми німці!” і таке інше. Одного разу до мене підійшов місцевий житель. Це було тут, у храмі. Він сказав: “Патере Йозефе, ми не хочемо співати пісні українською під час Меси, адже це німецька церква. Хочемо німецькою! Ми німці!” Але його дружина – українка. І я запитав: “Якою мовою ти говориш дружині “я люблю тебе” – німецькою чи українською? ” Він розсміявся: “Добре, можете співати українською!” Ось так лід був розтоплений. Цим я хочу сказати: якщо я люблю народ, маю вивчити його мову. Інакше ніяк», – додав отець Трунк.

«Для мене немає значення, скільки українців чи німців тут проживає»

«Маю показати людям, що я на їхньому боці. Якщо знаю, що десь живе родина, батько якої на фронті, я обов’язково їх відвідаю, аби вони знали, що про них не забули. Ми спілкуємося, говоримо про тата, я благословляю їх. Для мене важливо бути поруч із людьми, які страждають», – розповів священник.