Етнічна угорка пані Едіта Жабей, працівниця мукачівського Карітасу імені святої Єлизавети, у співпраці з Карітасом Словаччини, конкретно з його осередком у м. Спішска Нова Вес (Spišská Nová Ves) спільно започаткували проєкт надання допомоги внутрішньо переміщеним особам в Україні. У цей проєкт входить соціально психологічна підтримка біженців.

Пані Едіта працювала з переселенцями з моменту їхнього прибування в Закарпатську область, тобто від березня цього року. Вона стала координатором програми у співпраці зі словацькими партнерами. У рамках програми підтримка надається для семи центрів, де проживають внутрішньо переміщені особи, з якими ведеться співпраця Карітасу та надається допомога, щоб вийти з того стану, у якому вони приїхали на Закарпаття. Це скеровано на психічне та соціальне відновлення для дітей-переселенців, серед яких теж велика родина з Маріуполя.

Насамперед у програмі було застосовано іпотерапію, що вже зарекомендувала себе дуже позитивно. Водночас був пошук інших можливостей. Завдяки Божому провидінню у самому Мукачеві було знайдено людину, що професійно займається каністерапією.

«Іпотерапія дуже добре впливає на стан дітей, які, тікаючи від війни без нічого, приїздили на Закарпаття іноді в одних піжамах. Окрім найнеобхіднішого, діти отримали душевний спокій та новий дім з усіма умовами для проживання», – ділиться ініціаторка. Про це відзняв сюжет телеканал Суспільного мовлення.

«Якщо для іпотерапії до коней потрібно поїхати, то для занять каністерапією ми відвідуємо наші центри, якими опікуємось. Діти сприймають це дуже позитивно, оскільки люблять тварин і я вже бачила на прикладі з кіньми, як малі і дорослі були раді таким програмам. Так само з собачкою. Діти відкриваються – можуть говорити про свої страхи. Навіть якщо хтось з дітей боїться собак, то наприкінці одного заняття стає сміливішим, може перебороти свій страх, вчиться як поводитися у певних ситуаціях, – ділиться досвідом пані Едіта. – Сподіваюсь, що ми будемо продовжувати працю у цій програмі і в наступному році».

Завдяки цьому діти приходитимуть до себе, а з допомогою різних терапій зможуть подолати ті негативні враження, які отримали, коли були вимушені тікати з рідної домівки.

Чорний лабрадор на кличку Міра, що виконує місію з каністерапії, вчилася в Угорщині та здавала екзамен разом з господаркою Меліндою Тігор. Без цього вона би не могла бути собакою для цієї терапії. «Вже самою присутністю Міра піднімає настрій дітям та дорослим, крім того виконує завчені команди. Саме щодо цієї собаки був цікавий момент, коли діти писали листи до св. Миколая. Просячи про мир, одна дівчинка теж просила про плюшевого чорного лабрадора, – зауважує пані Едіта. – Здавалось, це просто, але в магазинах м’яких іграшок ніхто і не чув, що міг би бути плюшевий лабрадор. Та оскільки це прохання було до святого Миколая, який дуже винахідливий, дівчинка отримала подушку з прінтом власного фото з Мірою та іншу плюшеву собачку. Дитина була у неймовірному захопленні від отриманого».

Це теж одне з свідчень про те, як схвально діти реагують на терапію та починають жити позитивними емоціями, радістю. Чекають знову на зустріч з розумною, налаштованою на добро, твариною. До речі дорослі теж раді таким програмам, бо в них беруть участь також батьки – матері, бабусі. Це дуже важливо, оскільки спокій та впевненість матері передається дитині і, відповідно, якщо є душевні проблеми у дорослих, то це відображається на дітях, тому праця проводиться зі всією родиною.

Одне заняття відбувається майже годину. Є різні ігри, при яких дитина може розповісти про себе та свої емоції, краще пізнати своїх товаришів, що теж сприяє покращенню її душевного стану.

Пані Едіта виконує свою справу від душі і вважає, що в такий спосіб підтримує солдатів, які перебувають на передовій.

У різні часи західний куточок України – Закарпаття належало до різних країн та стало місцем зустрічі різних національних спільнот і культур, а тепер їхні нащадки допомагають з прихистком українцям і відчиняють двері своїх сердець.

Текст: Тетяна Решетар

Фото: Едіта Жабей