Готовність до дій настає у тому моменті, коли досягається дна і приходить усвідомлення, що потрібно діяти. Про це у розмові з Апостольським адміністратором Мукачівської дієцезії єпископом Миколою Лучком ОР.

Піти на глибину. Розмова на Veritas.

Потрібно знайти людину, яка пройшла шлях прощення, і яка може товаришувати. Книги, конференції можуть дати натхнення, але їх недостатньо. Найбільш дієвим є шукати допомоги людей, які пройшли по дорозі прощення. Якщо людина хоче, якщо вона готова, користається засобами зв’язку і буде робити дії. Людина, яка готова, – буде робити дії. Одне з основних базових понять у духовному рості, духовному зціленні: брати на себе відповідальність. Людина, яка хоче, буде шукати спосіб, яка не хоче – буде шукати причину.

Ісус говорив до загалу у притчах, однак для 12-ти учнів Він роз’яснював на самоті. Тому тут є важливий момент: шукати свого місця і не здаватися.

Стан готовності. Щоб людина була готова, їй потрібно досягнути дна. У нас дуже високий поріг терпеливості, зношування болю, відкладання рішення проблеми, у якій знаходжуся. Коли людина готова робити дії, шукає найпростішого виходу, щоб хтось більше взяв відповідальності від неї на себе, а вона мінімум відповідальності зробила.

Дорога зцілення може бути довготривалою, і люди часто знеохочуються від довготривалих доріг. Дно – це такий стан, коли людина готова багато-що зробити. У притчі про блудного сина: молодший відійшов від Отця, сам вирішити свої проблеми не зміг, сам досягнув дна, і вирішив повернутись.

Зцілення – це перебування у просторі любові. Материнської і батьківської любові. Це – процес. Якщо подивимося на принцип дна, моєї готовності – це стан покори, що я собі не даю ради з цим, я собі не даю ради з життям. Поки людина не досягне усвідомлення, що вона собі не порадить – пробує справлятися своїми різними методами.

Залежності – це спроба дати собі раду без акту визнання: «Мені потрібна допомога!», «Мені потрібна допомога від Господа, або від людини, на яку Господь вказує». Без цього процес не рухається.

Претензійність – образа на батька, на всіх. Претензія – це рана. Однак старший син у притчі про блудного сина, не упокорився, щоб побачити свою рану. Покора – це зізнатися, що я собі не раджу, і мені потрібна допомога. У непрощенні, засудженні, самозасудженні, претензійності, наріканні, в ненависті – це різні форми, де людина застрягає у непрощенні. Людина бере на себе роль судді і роль Бога. І це – гординя. «Мені всі винні» – це симптом гордині. Якби ми могли дослідити кожен наш стан, коли нам погано, коли нам не по собі, то ми б могли дослідити, що у цей момент беремо на себе роль керівника, починаємо керувати, вважаємо, що все знаємо, і «Боже, Ти почекай!»… І в певному моменті не даємо собі ради.

Акт покори пов’язаний з тим, що я зізнаюсь, що Бог мені потрібен і що я падаю, і не даю собі ради. Як запускається процес? Коли беру на себе роль Бога: претензійність; не аналізую і не слухаю Бога; беру на себе роль Бога; мені потрібне упокорення; збільшення страхів – як тільки тривога і страх починає рости, це означає, що я втратив довіру до Бога, і мені потрібно упокоритися і запросити Його. У таких випадках потрібно ставати на коліна і молитися. Молитися і за тих, на кого тримаю образу. Це потрібно, щоб зійти з позиції судді, щоб Господь, лікуючи мене, благословляв цю людину.

Коли прошу про Боже благословення – цей акт відкриває моє серце, щоб входила Божа благодать і через мене пропливала. По ідеї, ми би мали бути людьми, з яких виходить Боже світло, Божа любов і Божа благодать. Рух любові природній нам по тому задуму, як був створений цей світ. Але, щоб приймати Божу любов – маємо проблему у гордині і в ранах, які хтось нам завдав.

Добра новина у тому, що Ісус прийшов витягнути і спасти нас з ями, у яку ми попали, навіть якщо ми потрапили у цю яму невинно. Впустити Ісуса у своє життя, пробачати людям, які скривдили, щоб визволитися з ями. Зішестя Ісуса у пекло – це Його зішестя у наше пекло, у наше дно. Ісус сходить у персональне пекло кожного, щоб визволити. Ісус сходить у твоє персональне пекло, щоб визволити.

Якщо я тепер не бачу – то що я бачу? Витривай і довіряй Ісусові! На все свій час. Як ти сьогодні чуєш Бога, і яку ти береш відповідальність за те, що сьогодні робити?

Рекомендовані для читання книги:

«Шлях переможців», Марек Дзєвецький «Дихати під водою», Річард Рохр «12 кроків і духовні вправи Ігнатія з Лойоли», «Книга анонімних алкоголіків»