Очікування та несподіванка були в центрі роздумів, якими Папа Франциск поділився, проповідуючи під час Святої Меси за померлих протягом року кардиналів і єпископів. Під час проповіді він також процитував листа, якого отримав від капелана дитячого будинку в Україні.

Про це пише Vatican News.

«Читання, які ми почули, пробуджують у нас, у мені, думку про два слова: очікування та несподіванка», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь, яку він виголосив під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані, відслуженої 2 листопада 2022 р. в намірі кардиналів і єпископів, які відійшли до вічності протягом останніх 12 місяців. У цьому жалобному переліку знаходимо імена 9 кардиналів, між якими Анджело Содано та Йозеф Томко, а серед 147 єпископів і архиєпископів – ім’я владики Роберта Москаля, вислуженого Єпарха Пармського УГКЦ в США, який спочив у Бозі 7 серпня.

Прагнення неба

Очікування, за словами Папи, виражає сенс життя, бо «ми живемо очікуванням зустрічі з Богом», що є причиною цих заупокійних молитов. Всі ми хотіли би почути слова Ісуса, які прозвучали в уривку з 25-ї глави Євангелії від Матея, в якій йдеться про останній суд: «Прийдіть, благословенні Отця мого». «Ми перебуваємо в залі очікування в світі, щоби увійти до раю, щоби взяти участь у тому “бенкеті для всіх народів”, про який говорив пророк Ісая», – сказав проповідник.

«Браття й сестри, підтримуймо очікування неба, вправляймося в прагненні раю. Сьогодні буде корисно запитати себе, чи мої прагнення стосуються неба. Бо ми ризикуємо постійно прагнути речей, які минають, плутати прагнення з потребами, ставити очікування світу понад очікування Бога. Але втратити з поля зору те, що дійсно вартує, ганяючись за вітром, може стати найбільшою життєвою помилкою», – сказав Святіший Отець, нагадуючи, що одного дня кар’єра, найбільші успіхи, найпрестижніші титули та відзнаки, земні заробітки пропадуть, а разом з ними, – всі надії, які покладалися на них.

Не «підсолоджувати» Євангеліє

«Господи, коли ми бачили тебе голодним, і не нагодували?» – запитували дійові особи євангельської розповіді про останній суд. На запитанні «коли» зупинився проповідник, переходячи до другого аспекту своїх роздумів, тобто, несподіванки. Цим запитанням виражене здивування як праведних, так і засуджених. «Це можемо сказати також і ми: ми б очікували, що суд про життя та світ відбуватиметься під знаком справедливості, перед остаточним трибуналом, який зваживши кожен елемент, назавжди прояснить ситуації та наміри. Натомість, у Божому трибуналі єдиним пунктом заслуги та обвинувачення є милосердя до вбогих і відкинутих», – сказав Папа, за словами якого, це є «великою несподіванкою», однак, це станеться тому, що рішення виноситиме Ісус, «Бог смиренної любові, Той, хто народившись і умерши вбогим, прожив як слуга».

Отож, як зауважив Святіший Отець, аби приготуватися, ми знаємо, що потрібно чинити: любити безкорисливо та невичерпно, нічого не очікуючи взамін. «Сьогодні вранці я отримав лист від протестантського капелана в одному з дитячих будинків в Україні. Там діти, які стали сиротами через війну, покинуті діти. І він писав: “Ось моє служіння: супроводжувати цих дітей, які втратили батьків, жорстока війна залишила їх самотніми”. Цей чоловік чинить те, про що просить Ісус: піклується про найменших серед трагедії. І коли я прочитав цього листа, написаного з великим болем, це зворушило мене, і я мовив: Господи, видно, що Ти не перестаєш надихати справжні цінності Царства», – розповів Папа, закликавши не допустити, щоби Господні слова застали нас зненацька. «Добре вважаймо на те, щоби не підсолоджувати смак Євангелія, – перестеріг він. – Бо часто, задля вигоди чи зручності, ми маємо схильність згладжувати Ісусове послання, розводити Його слова».

Тут і тепер

Підсумовуючи, Папа зауважив, що на запитання «коли?» існує єдина відповідь: тут і тепер. Все в наших руках, у наших ділах милосердя, а не у витонченому аналізі, не в індивідуальних і суспільних виправданнях. «Смерть приходить, – мовив він, – пролити істину на життя та усунути будь-яке пом’якшення щодо милосердя. Браття і сестри, ми не можемо сказати, що не знали. Ми не можемо плутати дійсність краси з штучним гримом. Євангелія пояснює, як жити очікуванням: Богові назустріч ми прямуємо люблячи, бо Він – це любов. А в день нашого прощання несподіванка буде радісною, якщо тепер ми піддамося тому, щоби нас вразила присутність Бога, Який чекає нас між убогими та пораненими світу», – сказав Святіший Отець.