7-9 жовтня відбулися реколекції для молоді у Синяку.
Молодь Мукачівської дієцезії у супроводі отця Євгена Фізера, отця Емануїла Сабадаха OFM та сестер із згромадження Святого Йосифа де Сен Марк пізнавали жіночу та чоловічу зрілість. Сестра Крістіна провадила молодь у конференціях, отці – у своїх проповідях.
У неділю до молоді приїхав єпископ Микола Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії, який промовив своє слово через проповідь та провадив спілкування з молоддю у форматі «питання-відповіді».
Разом молилися розарій, коронку до Божого милосердя, молитву прослави нашого Господа в Пресвятій Євхаристії, поклоніння Хресту та звичайно приносили свою подяку за прожитий час в Євхаристії.
Серед учасників були теж молоді люди з парафії Пресвятої Трійці з м. Ужгорода. Про це вони написали на сторінці парафії у фейсбуці.
Цікаві та актуальні теми реколекцій, час на молитву і просто перебування у колі віруючої молоді запалило в юних серцях бажання пізнавати Бога та себе, будувати з Ним та з іншими людьми глибокі та зрілі стосунки.
Пропонуємо вашій увазі свідчення одного з учасників реколекцій:
Ці реколекції в Синяку – це ніби справді така підготовка до тієї радості, що буде в житті вічному.
На цих реколекціях я зрозумів, що для Бога не важливо який шлях ти вибереш. Головне, щоб на першому місці на цьому шляху був Він.
Усвідомив наскільки сильно я ще перебуваю в незрілості, але не це головне – не головне те, що я перебуваю в незрілості, я цього не вибирав, але знаючи про перебування в цьому, я вибираю, чи продовжувати мені знаходитись у стані незрілості, чи ні.
На молитві прослави я в певний момент відчув як вже от заплачу від того що Святий Дух переповнює мене, але в той момент страх заволодів мною і я сказав «НІ, Боже, я цього не хочу, я не готовий». У той самий момент я відчув як мурашки по всьому тілу зникли, прийшла байдужість, пісня прослави стала просто піснею, щасливі, наповнені Духом Божим люди, стали просто людьми, а я став в той момент просто тим, хто зробив рішення, а потім через 5 хвилин я попросив Бога: «Боже переповни мене своїм Духом є, я боявся але вже не боюся. Наповни мене своєю благодаттю», і Він це зробив!!!!
Це важливо зрозуміти:
Я сказав «ні», а значить я відійшов, не Бог, я не дозволив. Наскільки це важливо усвідомлювати! Саме те, що Бог завжди готовий зробити нас щасливими чи через сльози, чи через добре слово від інших, чи через подув вітру, погляду в небо, чи навіть через гроші, але відповідь за нами. З того, що зі мною відбулось, я зрозумів, що Бог дуже поважає мій вибір, і як би сильно Він не хотів, щоб я був щасливий, тільки після того як я попрошу Його або дозволю Йому зробити мене щасливим – Він почне діяти. Так, можна попросити: «Боже відкрий моє серце, дай мені прийняти Тебе». Нам треба усвідомити, що бути чи не бути щасливими у Бозі – вибір за нами.
Подяка організаторам реколекцій отцю Євгену Фізеру та Сестрам Св. Йосифа де Сен-Марк.
Фото: Каріна Черепаня
Відео: Veritas