Святий Антоній з Падуї – особлива постать у католицькій Церкві та у житті багатьох християн зокрема. Бажаючи відродити колись славне і велелюдне щорічне паломництво, що було відновлене минулого року, до шанованого святого, ось вже другий рік поспіль ми радісно крокуємо до храму св. Антонія у селі Анталовці, що на Закарпатті.

Традиційно паломництво розпочалося у храмі св. Луки у смт. Середнє благословенням настоятеля о. Франциска Ботвіни OFM. Єднаючись у спільній молитві, паломники випрошували у Господа, за заступництвом святого Антонія та Пресвятої Богородиці, так бажаний мир і припинення війни у нашій Батьківщині.

Учасники паломництва затамували подих, коли пані з Миколаєва прийшла до мікрофону та додала до молитви прохання за рідне місто, котре щоденно під обстрілами, а також за Маріуполь. У декого у цей час потекли сльози…

Загальна кількість паломників становила 104 особи. Наймолодший був віком 4 місяці, а найстарший – 71 рік. Дійшовши до мети, молодші учасники запустили жовто-блакитні кульки, як символ молитви, яка возноситься до небесного Отця, а також як символ свободи та незламності нашого народу. Паломництво можна назвати міжнародним. Не лиш тому, що священники та сестри, котрі служать на наших теренах приїхали зі Словаччини та Польщі, а також тому, що пішу прощу разом з нами у намірі миру в Україні долали учасниці Руху Фоколаре, спільнота котрих до війни жила у Києві, а саме Міра зі Словенії та Донателла з Італії. Тепер вони живуть у Мукачеві.

Кульмінацією паломництва стала Пресвята Євхаристія, яку очолив о. Даниїл Ботвіна OFM – міністр Провінції святого Михаїла Архангела Ордену Братів Менших в Україні.

Паломники висловлюють щиру подяку священникам, які приклали чимало зусиль, аби це паломництво стало для всіх джерелом відновлення духовних сил для кожного з них зокрема. Особлива подяка: о. Святославу Сиворинському OFM за роздуми в часі молитви Розарію; о. Петру Жарковському – за роздуми Хресної дороги; о. Євгену Фізеру – за слово про важливість покаяння та примирення, чистоту думок і сердець в духовному житті кожного християнина; о. Генріху Яворському – за спів та активний супровід ужгородських парафіян. Всім отцям без винятку дякуємо за служіння в таїнстві Примирення; монахиням: Кармелітанкам Босим, що вимушено переїхали з-під Харкова, ужгородським та середнянським сестрам Конгрегації Ісуса – за музичний супровід, за присутність, молитовну підтримку. Щира подяка також всім паломникам різних національностей з різних парафій Мукачівської Дієцезії, вимушено переселених братів і сестер з різних міст України, котрі поєдналися у спільній молитві та ході.

Святий Антонію, наш дорогий заступнику перед Богом, випроси у Господа для нас миру і добра, духовного відродження для нашої Батьківщини та глибокого навернення і покаяння для Росії.

Текст: учасники паломництва

Фото: Юрій Шаповалов

Свідчення учасників:

Лариса ШАПОВАЛОВА:

Часто до св. Антонія звертаються аби знайти щось втрачене. Цього разу навпаки – Антоній знайшов нас.

Ми йшли дорогою незвичайного для нас паломництва, бо тепер ми є представниками двох парафій – Миколаївської і Кольчинської.

Головною інтенцією молитов була і є перемога Світла у нашій Вітчизні, укріплення війська, полегшення страждань нашого народу. Але також ми несли у своїх серцях наших парафіян, щиро просили благословіння для всіх. Знаємо, що багато з вас єдналися з нами духовно у цей час.

Від цієї дороги та Слова Божого ми отримали натхнення, укріплення, цікаві знайомства. Милувалися краєвидами – Господь насправді щедро благословив цей край. Принагідно згадали життя і духовне насліддя великого святого та вчителя Церкви – Антонія.

Дякуємо за чудову організацію прощі парафіянам та священникам парафій с. Середнього та с. Анталовців, а також нашому отцю Петру Жарковському.

Хай Господь помилує нас та відповість на наші молитви.

Подружжя Дем’ян Віктор та Анна з Ужгорода:

Наше щорічне паломництво до покровителя нашої родини св. Антонія Падуанського – це найкрутіше, що ми робимо у річницю нашого весілля!

Піша хода. Понад 12 км. Намір був надважливий – припинення війни в Україні та укріплення і сил для наших захисників.

Господи, змилуйся над нами! Св. Антонію з Падуї, молись за нас і увесь світ!

Міра зі Словенії:

Я вперше була на прощі до Анталовців і можливо дивлюся на це з іншого боку та власного досвіду. Тому була дуже здивована, побачивши скільки молоді взяло участь у паломництві, і скільки активно долучається до самого заходу. Для мене це означає, що є майбутнє, є молодь, яка вірить і також усвідомлює, що дуже важливо побудувати живу церкву, яку я побачила у понеділок. Дякую, що могла брати участь і пережити цей день разом з вами!

Римма з Білої Церкви:

Спочатку здавалось, що сонце занадто пекуче, а відстань, яку маю подолати, занадто довга.

Ми пройшли невелику частину дороги. І раптом нам з подругою подарували маленькі вервички з Меджугор’я. Крім цього моїй подрузі – бейсболку, бо вона не мала чим прикрити голову від сонця. А коли я випила всю воду, то отримала нову пляшечку з водою. А ми ж на початку нікого не знали…

І такі прояви любові, Божої любові, зробили дорогу не просто легкою. Зробили її радісною.

І ще один новий досвід – сповідь по дорозі. То було схоже на спілкування з люблячим наставником, другом і порадником.

Дуже вдячна Богу за можливість пройти це паломництво, спілкуватися з священниками, прочанами і відчувати єдність, що ми “всі одно”.

Людмила з Сторожниці:

Цього року св. Антоній випросив для мене в Господа справжнє диво. Ще за 2 тижні до паломництва я лежала у лікарні у дуже поганому стані. Моя хвороба загострилася до такого стану, що я не могла самостійно навіть підвестися з ліжка…. У той час боротьби з самою собою мені було прикро, що це відбувається саме зараз – у час, коли маємо йти в паломництво. Тож я дуже просила у Господа зцілення. І пообіцяла: якщо встану з ліжка – обов’язково піду в паломництво до св. Антонія. Адже ми старалися кожного року йти у дитинстві, молодості, потім разом родиною, бо саме св. Антоній є покровителем нашої донечки Антоніни. Він є добрим приятелем нашої родини. І ми вдячні йому за багато складних ситуацій, котрі через його заступництво вирішились.

І ось, за пару днів до паломництва мене виписують з лікарні. Лікар дає добро на те, щоб я спробувала проїхати паломництво. Не можна передати словами що відбувалося всередині…. був страх, якщо не зможу, переживання…. але довіра до св. Антонія перемогла і ми з донькою тут… Важко, але в серці неймовірне щастя та вдячність Богу та св. Антонію! Слава Богу за все!

Відео: Каріна Черепаня