У суботу 28 травня на подвір’ї монастиря Сестер св. Йосипа у Павшині, що на мукачівщині, відбулося посвячення статуї св. Йосипа. Подія розпочалася урочистою Месою, котру очолив місцевий настоятель о. Йосип Трунк і він же у супроводі сестер та всіх присутніх посвятив статую, а водночас відбулося посвячення всієї території, якою опікуються сестри, святому Обручнику Богородиці.

Ця територія, до якої належить монастир, реколекційний дім, будинок пристарілих та каплиця, називається Назарет – місто Святого Сімейства. Такою була ідея с. Ліджі Паяппіллі коли вона сюди приїхала. Для того, щоб всі люди, які сюди приходять, почувалися тут як вдома. Назарет – це домівка, де тебе приймуть і ти будеш почуватися вдома.

Більше про статую та неймовірною історією, що передувала посвяченню, з нами поділилася с. Крістіна Тимуршина:

«Одного разу ми були з с. Ліджі були у Франції у Сен-Марку і сестри запропонували щось вибрати для нашого монастиря в Україні, бо мають різні картини. Коли ми піднялися на горище, де були складені ті картини, то в кутку стояв цей Йосип – обшарпана статуя в людський ріст. І сестра зразу сказала, що хоче саме її. До цього ця статуя була в іншому монастирі у Франції, але він закрився і статуя була демонтована та ще не було визначено для неї чітке місце. Коли с. Ліджі сказала, що хоче лише цю статую, то це викликало невеликий ажіотаж, бо статуя велика та важка, а ще й потребує повної реставрації. Та сестри без проблем погодилися віддати.

І тут почалася пандемія ковіду. Це створило певну перепону для доставки, але з Божою допомогою через певний час нам вдалося знайти транспорт і людину, котра привезла фігуру. Ми знайшли реставратора у Німеччині, котрий сказав нам, що приїде до нас та зробить реставрацію статуї на місці. Але… почалася війна. Відповідно, він не зміг приїхати.

Ми ж планували, що посвятимо цю територію, де стоїть монастир і реколекційний дім – все під опіку св. Йосипа. Чому? Бо ми дуже довго будуємо реколекційний дім. Постійно виникали якісь перепони: то нам сказали, що він завалюється і треба укріпляти, то ще щось… Багато різних перешкод. Тоді ми у вікні нашого монастиря поставили невелику статуетку св. Йосипа, повернувши його обличчям до реколекційного дому. Власне тоді ми звернулися до святого: «Це або твоя справа, або ми не знаємо як зрушити з місця, тому будь ласка допоможи нам». Рівно за тиждень ми дізнаємось, що проголошують Рік святого Йосипа. У той рік будівництво пішло просто неймовірно: реколекційний дім, дорога – все! Відповідно було вирішено, що ми все посвятимо під опіку св. Йосипа і він має мати по середині місце. Ми планували посвятити цю статую у травні. Але почалася війна».

З початком війни до сестер почали прибувати біженці: котрісь затримувалися, котрісь їхали далі. І так сталося, що приїхала молода сім’я – чоловік, жінка та двоє діток. До того ж меншому було лише сім днів. Чоловік залишив тут сім’ю і повернувся назад. Але за місяць він приїхав, щоб їх провідати і привіз вирізьблену з дерева Святу Сім’ю. Він подарував це зі словами: «Ви нас так прийняли, що ми відчули себе ніби вдома. Не знаю чи вам сподобається, але я займаюся різьбою, тому вирішив зробити для вас такий подарунок». Ця сім’я не знала, що територія називається Назарет, але Бог через них промовив і до нас.  Завдяки вишуканій різьбі сестри дізналися, що він працює з деревом як митець.

Сестра Ліджі запропонувала йому подивитися чи він міг би щось зробити зі статуєю св. Йосипа, на що він відверто признався, що ніколи не працював з гіпсом, а тут не просто гіпс, а суміш. Та все ж взявся за цю роботу.

«За три тижні щоденної праці та багато перечитаної майстром літератури про святого дали той результат, який ми бачимо зараз на своєму подвір’ї. Це перша робота Олексія з гіпсовим матеріалом. Він мав свою ідею, своє бачення як це зробити і ми йому повністю довірили. Великий акцент він дав на лілію – символ чистоти. Вийшло дуже-дуже гарно!

Війна це зло! Але з будь-якого зла Господь може нам давати такі маленькі благословіння. Цей чоловік сам був дуже задоволений, що міг нам чимось послужити, – продовжує далі свою розповідь с. Крістіна. – Для нас як сестер св. Йосипа є дуже важливо привертати увагу людей до святого Йосипа.

Ми зауважили, що якраз у нас в Україні дуже мало про нього знають. Ми знаємо, що це є Обручник Богородиці, але більше не маємо якогось контакту зі святим Йосипом. Тому ми дуже хочемо мати можливість вести людей до нього, показати іншим, що є ще один такий великий заступник. Ми маємо багато свідоцтв, де святий Йосип допомагав нашому Згромадженню, нам тут. Тому хочемо подружити людей зі святим Йосипом».

матеріал до публікації підготувала Тетяна Решетар

Фото статуї до реставрації та відео з посвячення від павшинських Сестер св. Йосипа де Сен-Марк