Проповідь єпископа Миколи Петра Лучка ОР, Апостольського Адміністратора Мукачівської дієцезії, 27 березня 2022 р. Б. у мукачівському кафедральному соборі святого Мартина

Глибоко в серці кожен з нас прагне зустрічі з Милосердним Отцем. Ми всі тут, на землі, є Божими дітьми. У мить зачаття Бог дає безсмертну душу людині. Ми це зрозуміти не можемо – ми це приймаємо на віру. Глибоко у серці ми відчуваємо, що ми безсмертні. Нам про це говорять. Нас цьому вчать.

Ми, Україна, йдемо зараз хресною дорогою, яка завершується Голгофою. Але життя Ісуса Христа не завершується на хресній дорозі. Христос на третій день воскресає. Так і ми з вами – маємо безсмертну душу, яка після смерті тілесної живе далі. Живе далі у тому стані, у якому помирає.

Тут, на землі, кожна людина прагне бути наповненою любов’ю, прагне бути щасливою. Ми шукаємо щастя. Можливо, у пошуках достатку, здоров’ї, у тілесних втіхах? Однак, у цьому людина щастя не знаходить.

Гріх – це використовування життя проти природи людини. Наприклад, життя статевим стосунком, який не є відкритий на нове життя, лише у пошуках задоволення, – це природний підхід, у якому людина деградує. Деградуючи, коли зачнеться нове життя, може дійти до того, щоб вбити цю зачату дитину… Заради свого запланованого комфорту. Людина починає деградувати – провалюватися у внутрішню темряву. У цих важких станах людина може задатися питанням: «Як з цієї ями вилізти?» Зі стану темряви, самотності, покинутості та інших темних станів? Як з цього вийти?

Добра Новина у тому, що Ісус та Отець Небесний постійно чекають нас з відкритими руками: «Прийди до Мене! Я все зробив, щоб ти зі своєї темряви, гріха, усіх поневолень, безбожності, зв’язків з демонами був визволений через Мене!» Ісус говорить: «Прийдіть до Мене усі обтяжені, всі страждаючі, самотні і покинуті, всі налякані, – ПРИЙДІТЬ ДО МЕНЕ!»

Як прийти до Тебе, Ісусе? – Ісус створив Церкву з турботою про нас. Як прийти до Тебе, Ісусе? – Ти прийди, і скажи, і визнай, як блудний син: «Отче, я каюсь, я повертаюсь….»

Коли ми приходимо до Отця, Він говорить: «Сину, донько! За одну мить все тобі прощаю…» Нема такого гріха, якого б Бог не міг простити. Тобі треба тільки у ньому покаятись. Покаяння – це те, що ти визнаєш: «Тату, прости мені, що я жив по своїй волі, я хотів побудувати свій світ, у якому сам став богом і Тебе не слухав». Покаяння прийде тоді, коли ми зізнаємось, що ми блудили. Це  умова, щоб прийняти Боже Милосердя і Божу любов.. Коли не зізнаюсь, залишаюсь закритим. І тоді не можу прийняти обійми… Коли нема щирості, нема примирення. Тут потрібен дар Духа Святого назвати зло – злом. Визволити нас може лише Світло Істини, яке приходить від Ісуса…

Моя дорога навернення почалась тут, у цьому храмі, у 19 років, тут я почув слово Бога: «Прийди до Мене!»…

Джерело – Veritas