На війні, серед смерті й руйнувань, кожне зачате життя є знаком надії та майбутнього. Однак, у цей час зачате життя також знаходиться в найбільшій небезпеці. Духовне усиновлення, можливо, ніколи не було таким важливим у нашій країні, ніж зараз. Помолімося, щоб матері мали відвагу вірити: Ісус, який прийшов, щоб ми мали життя, подбає і про це маленьке життя.

25 березня відзначаємо Урочистість Благовіщення Господнього. Цей день є початком молитви за духовне усиновлення дитини, яка триває 9 місяців.

Щиро запрошуємо долучитись всім парафіям нашої дієцезії. Нижче є додаток з молитвами та необхідними  деталями.

А також для тих, хто має болісні спогади про аборт – є вихід!!! Телефонуйте: 050 5464 758 (Тюнде).

 

Радимо мобільний додаток Powerbank for Life – Духовне всиновлення зачатої дитини:

https://play.google.com/store/apps/details?id=com.powerbankforlife 

https://itunes.apple.com/app/powerbank-for-life/id1139145304

 

ГО “Сім’я і Життя”

додаток 1

ФОРМУЛА ОБІТНИЦІ

         Пресвята Діво Богородице Маріє, всі Ангели та Святі! Прагнучи нести допомогу ненародженим дітям, твердо постановляю та обіцяю, що від сьогодні духовно усиновлюю одну дитину, ім᾿я якої знає тільки Бог. Хочу впродовж дев᾿яти місяців щоденно молитися про її порятунок і щасливе народження, а також про її праведне життя.

         Господи, допоможи мені виконати цю постанову, а ту дитину, ім᾿я якої знаєш лише Ти, оберігай своєю могутньою опікою. Амінь.

МОЛИТВА

Господи Ісусе, за заступництвом Твоєї Матері Марії, яка з любов’ю Тебе породила, а також за заступництвом св. Йосифа, людини безмежної довіри до Бога, який опікувався Тобою після народження, – прошу Тебе в інтенції ненароджених діток, а особливо тих, яким загрожує небезпека аборту. Прошу, дай їхнім батькам любов і мужність, щоб залишили своїм дітям життя, яке Ти сам їм призначив. Амінь.

Ще молимось, Господи, за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, не прийнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх, Господи, в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.

Предвічний Отче, ми стоїмо перед тобою, несучи рани Твого Сина Ісуса, Котрий Своїми стражданнями і смертю пробачив нам. Дякуємо, Отче, за те, що Ти створив особливе місце на небесах для наших дорогоцінних немовлят, які зараз оточують твій святий престол.

Отче, у нашій подорожі додому, несучи шрами своїх гріхів, даруй нам, матерям і батькам, благодать зцілення, мужності і миру, щоб ми могли бути у світі справжніми свідками Твоєї любові і безкінечного милосердя за заступництвом Діви Марії – Матері усіх матерів. Цього просимо у Тебе, наш Отче, через Христа Господа нашого у єдності зі Святим Духом. Амінь.

додаток 2

ХРЕСНА ДОРОГА НЕНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

ВСТУП

Людині визначено раз народитися і померти. Я ще не народився, а вже зазнав смерті. Хресні дороги є різними, з’єднані з Тобою, Христе, над ними роздумують люди, знаходять роздуми для свого земного життя, яке через випробування веде їх до смерті. Зі мною, з мільйонами мені подібних, через нашу спільну долю все інакше. Наше життя закінчилося там, де й почалося – в лоні матері.

Христе! Предвічний Сину Отця, будь зі мною на моїй Хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати найріднішим – моїм батькам.

СТОЯННЯ І. Смертний вирок

Господи, Ти прожив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли я співаю пісню Творцеві : «Хвалю Тебе,що створив мене, предивні Твої діла», лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але ж це не може бути правдою! Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю.

О, Ісусе, ти добровільно приймаєш вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що вона веде до мети – до вічного життя. Мені теж присуджено вирок смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі.

Ісусе, засуджений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.

СТОЯННЯ ІІ. Ісус бере хрест

Сьогодні моє серце почало битися. Воно легенько битиметься протягом мого життя. Але серце моєї мами б’ється тривожно. Невже та думка позбутися мене її покинула? Ні, цього не може бути, бо моя мама є доброю і якщо навіть мене зараз не любить, то потім полюбить, і я любитиму її. Лікар заспокоїв маму, що знає, як зарадити у випадку небажаної вагітності, а потім сказав: «З нами закон».

Христе! Ти помер за часів римського панування, законом якого була смерть на хресті. Моїм хрестом  є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це закон сучасного розп’яття на хресті.

СТОЯННЯ ІІІ. Перше падіння

Я ще такий малий, а вже падаю, відчуваю, що не здолаю того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не чув. Я нічого не вигадую, я чую її схлипування, ридання. Моїм хрестом є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на зорі мого життя, коли щосекунди росту. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а найголовніше – хочу побачити свою маму. Мамо, як ти виглядаєш?

 Ісусе, дай силу усім матерям піднятися з падіння у злій думці проти життя ненародженої дитини, через Твій біль піднятися під тягарем хреста.

СТОЯННЯ ІV. Зустріч з мамою

Тепер, на Хресній дорозі, зустріч з Матір’ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона поруч з Тобою, іде Хресною дорогою, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину мого зачаття, бо не була сповненою свідомості і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я є гіршим від тисяч інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог. Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово? Ніколи не обійму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не погляну в твої очі?

Мати Христа! Проси милосердя для всіх матерів, які підіймають руки на своїх дітей.

СТОЯННЯ V. Допомога людини

На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік з роду Давида – Йосип. На Хресній дорозі приходить Тобі на допомогу Симеон, чоловік з Киринеї. На початку моєї Хресної дороги стає мій батько. Ні, не тому, щоб допомогти мені. Мій батько не проявив себе як справедливий чоловік, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини. Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці. І знову «чому»? Чому інші батьки з нетерпінням чекають народження своєї дитини, а мої ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу.

Ісусе, вже з перших днів життя я несу хрест і його мені дали мої батьки. Чи це справедливо?

СТОЯННЯ VI. Співчуття

Поглянь, обличчя Господа Ісуса виглядає дуже страшним. Краса неба засушена немилою поволокою ран, крові, поту і сліз. Вероніка приступила до Ісуса, зняла свою хустку, яку носила згідно звичаю єврейських невіст, склала її втроє і обтерла обличчя Ісуса. І я маю свою Вероніку – це подруга моєї мами. Тоді, коли мама намагалася заглушити голос совісті, добрий Бог поставив на її шляху подругу, яка зрозуміла ситуацію, усвідомила, на краю якої прірви стоїть моя мама. Ця добра жінка намагалася пробудити її гідність і дар материнства, казала, що я без сумніву від зачаття є людиною, яку Бог довірив їй, як матері. І в мене зародилася надія, що моя мама зрозуміє, прокинеться від страшного сну, усвідомить свою помилку і дозволить мені жити. Я дуже дякую моїй Вероніці, що захистила мою людську гідність і право на життя.

Ісусе, допомагай усім, хто захищає людське життя, а особливо таких беззахисних дітей, як я.

СТОЯННЯ VII. Друге падіння

Господь бере від Симеона знову хрест на свої рамена і несе далі. Знесилений Ісус мліє і вдруге падає під тягарем хреста. Цей упадок був важчий, ніж перший. Дерево хреста придавило Спасителя. Я також досвідчую біль удару другого падіння. Я усвідомлюю, що саме я є тією страшною реальністю, від якої моя мама хоче будь-якою ціною звільнитися, звільнитися ціною моєї смерті, смерті своєї дитини. Але чи вона зможе колись забути про це? Ні. Навіть час їй не допоможе, хоч кажуть, що час лікує рани. Вона вже зараз, знову і знову себе переконує, що я ще не є дитиною, що я ще не людина. То ким я є? Ким вона була, коли її під серецем носила моя бабуся? Ким є ті, хто бере початок дороги свого життя під серцем матері? Ким вони є? Як же ти помиляєшся, мамо! А я так шкодую, що не можеш мене почути, не знаєш про мої здогади щодо твоїх намірів. Плануючи моє знищення, чи могла б ти поглянути мені у вічі? Тільки Ти мене знаєш, Боже, тільки Ти мене любиш, бо мої найрідніші люди мають кам’яні серця.

Ісусе, через біль падіння прошу Тебе за усіх багатодітних батьків, усіх, хто з любов’ю прийняв Твій дар – дітей і дозволив їм жити.

 

 

СТОЯННЯ VIII. Плач жінок

Серед криків, лайки, наруги і шуму на Хресній дорозі було чути плач, голосіння і велику журбу. По обличчях жінок текли сльози. Ісус сприймає їх співчуття. Їхній плач не є для Нього байдужим, але Він заспокоює жінок, кажучи, шоб плакали насамперед над своїми дітьми. І до тебе, моя мамо, Ісус скеровує ці слова: «Плач над собою та над своїми дітьми». Зараз ти не хочеш зрозуміти, завзято хочеш позбутися тягаря – мене, своєї дитини. Але прийде час, коли усвідомиш, яке велике і непоправне зло вчинила, однак, мене тобі ніхто не поверне. А може, саме мені судилося подати тобі на старості склянку води та піклуватися про тебе? Чи про це ти подумала? Прийде час, і прийде досить швидко, коли потребуватимеш любові, будучи такою ж безпорадною, як я тепер, бо молоді роки швидко проминуть і сама не помітиш, як у волоссі з’явиться сивина. Не бажаючи поділитися своєю любов’ю зі мною тепер, пізніше не отримаєш нічого. Залишаться лише гіркі спогади та пустка. А я так хочу жити! Тату, мамо! Дозвольте мені жити, почуйте крик свого немовляти.

Ісусе, дай благодать щирого жалю. навернення і покаяння для усіх тих, хто допустився цього нелюдського злочину.

 

СТОЯННЯ ІХ. Третє падіння

Ісус зовсім знесилений. Не може йти далі, несучи на собі нестерпний тягар. І знову падає під хрестом. Обступили Його фарисеї і злякалися. Може, їм Його жаль? Та ні, вони до Нього не мають ані крихти жалю, вони хвилюються, що не побачать Його смерті на хресті… Тепер я знаю, що вже ніхто і ніщо мені не допоможе. Моя смерть близько. Визначено сьогоднішній день, третя година. Все готове. Батько розрахувався з лікарем, який повинен мене вбити, купив мамі квіти. А вона, моя мама, ніби повеселіла. Тепер лише турбується про себе, щоб для неї все закінчилось добре. Про моє страшне майбутнє, про мою смерть через кілька годин, про мій біль і німий крик ніхто не хоче навіть подумати. Вони, мої батьки, не планували години мого зачаття, але спланували годину моєї смерті. Я так боюся терпіння.

Ісусе! Божественний Спасителю, пробуди совість всіх, хто призвичаївся до зла і зло називає добром.

СТОЯННЯ Х. З Ісуса знімають одяг

Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки, Господи! Здирання з Тебе одягу викликало подвійний біль – перший, фізичний. Відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа. А другий – моральний, насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації могли на беззахисній людині вилити свою злобу, ненависть. Господи, мене трактують так само. Моя мама каже, що якби я народився, то погіршив би фінансовий стан та добробут. Батько трактує мене як перешкоду на шляху до його службового росту – кар’єри. Лікар, який робитиме аборт, знає про хорошу винагороду. Всі вони бачать вигоду, їх совість мовчить навіть в ситуації, коли стоять перед катуванням людини, катуванням своєї власної дитини. Тепер вони знімають з себе маску людяності, так, бо це саме маска, і відкривають свої власні обличчя. Я не вірю, що ці люди здатні на любов.

Ісусе, дай благодать прозріння тим, які за будь-яку ціну прагнуть особистої вигоди – навіть ціною смерті власної дитини…

СТОЯННЯ ХІ. Ісуса прибивають до хреста

Мої терпіння і смерть відбуваються згідно з правом. Правом, яке встановили люди. Усі ці права ведуть лише до хреста, з усіх них постає хрест. Чи життя, яке тепер знищують, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? Немає значення, яку назву дадуть для заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть у нелюдських тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу.

Ісусе, Який через смерть на хресті визволяє і з’єднує родини, вчини, щоб право катування зникло з поверхні землі.

СТОЯННЯ ХІІ. Смерть

Христе, Ти, розп’ятий на хресті, побачив Свою Матір і учня, який стояв біля Неї. Ісус розпочав той дивний діалог, в якому виразив Свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її дитиною?

Христе, які Твої слова повинні бути моєю дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки віддаю духа мого»? Мамо, я помираю, поикдаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але благаю Бога: «Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить».          О, страждальна Мати, будь Матір’ю особливої чуйності і любові для небажаних дітей, відкинутих дітей, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали батьківської любові від своїх батьків.

СТОЯННЯ ХІІІ. Тіло Ісуса здіймають з хреста

Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, то ж подивися, не відвертай погляду від мого мертвого, пошматованого тіла. Лікар старанно укладає всі частинки мого тіла, впевнюючись, чи видер мене цілком з-під серця моєї матері: пошматовані ніжки та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, вбиту тобою. Може, цей страшний вигляд промовить до тебе. По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону за тими, хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги?

Спаси! Спаси ненароджене, щоб спасти себе самого, щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу ненароджених людей, ми стаємо суспільством мертвих людей. Пам’ятаймо слова Христа: «Все, що вчинили одному з моїх найменших братів, Мені вчинили». Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа.

Страждальна Мати, будь з тими, які в смерті зазнали важких тортур. Огорни молитвою тих, хто залишається в тіні смерті – грісі.

СТОЯННЯ ХІV. Гріб

Господи, Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали всіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло, вкласти Тебе до гробу. Ти хоч є Сином Божим, але на землі мав як людина своє місце народження, життя та смерті. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилося жодного сліду. Залишається тільки невинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога із землі. Залишається смуток, відчуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність між добром і злом є смертю душі.

Ісусе, охорони всіх від вічної смерті.