Цього року було особливим святкування нашого храмового свята Народження Діви Марії. Саме цього дня дев’ять наших парафіян прийняли таїнство Миропомазання, яке їм уділив Мукачівський єпископ-помічник Микола Лучок. Дуже вдячні йому за те, що це свято могло відбутися саме у нашому храмі, де ці діти були охрещені, прийняли вперше Євхаристію та, можна сказати, що у ньому зростали. Тому й атмосфера приготування та пережиття була родинною. Кожен старався допомагати всім чим міг: прибиранням, декоруванням, приготуванням співу та літургії. Кожен для кожного був підтримкою і допомогою. А в парафії панувала єдність, яка трохи ослабла за час карантину.

Після урочистої Служби було освячено відновлений Хрест, що розташований на храмовому подвір’ї, та за три тижні до відпусту розсипався. Ми дуже хотіли зберегти саме цей Хрест, бо він є частинкою нашої історії, й без нього нам, парафіянам, навіть важко уявити храмове подвір’я. Тому ми взялись до ризикованого плану його відновлення, хоч часу залишалось обмаль і погода не дуже сприяла. Тож наші чоловіки демонтували та відчистили залізну частину Хреста, й взялись до відновлення розторощеного підніжжя. Можна сказати, що вони практично “жили” у костелі всі ці три тижні. Кожен день, після роботи приходили й працювали до пізньої ночі. У ході роботи також виникло питання щодо того, чи не був цей Хрест надгробним пам’ятником, так як деякі джерела писали про це. Тому о. Антон Конєчний, теперішній настоятель, звернувся до архіву дієцезії для вияснення цього питання.

Як нам підтвердили з архіву, поховання під хрестом нема, а священник Андраш Будіш, про якого згадується у доступних джерелах, дійсно працював у нашій парафії та скоріш за все поставив цей Хрест після віднови храму, знищеного землетрусом у 1834 році. Але похований він на Кальварії в Ужгороді. Дякуючи натхненній праці наших парафіян роботу вдалося завершити за день до свята. Хрест повністю відновлено. Підніжжя укріплене та поставлено на новому фундаменті. Завдяки молоді ми відновили напис, котрий теж був знищений, і зробили його на двох мовах, для кращого розуміння.

У ньому уривок з Євангелія від Луки 9,23 – “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”.

Нехай ці слова завжди супроводжують нас, коли виникають непередбачувані, важкі ситуації у нашому житті, коли ми не зовсім розуміємо чому так відбувається. А ці події, що передували нашому цьогорічному святу, хай будуть для нас натхненням та підтвердженням, що з Богом, та в єдності можливо все!

Боляк Людмила,  с. Сторожниця
фото з відновлення хреста автора
фото з урочистості: Вікторія Вайс