З 25 до 31 липня молодь та подружні пари парафії Св. Мартина, вирушили у паломництво до Меджугор’я.
Цей тиждень пролетів дуже швидко, але в той самий час і тривав вічність…

Цей час по-особливому переживався: всі збагачувались духовно і наповнювались радістю у молитві та спокої.
Ми слухали свідчення багатьох спільнот, людей і кожне з них торкало чимось, але торкало кожного по-різному. Ці відчуття неможливо передати словами, треба самому побувати там, побачити і відчути, що саме Ісус хоче промовити вам через свідчення інших людей.

Програма у нас була насичена, зранку ми підіймались на гору Подбрдо (гора об’явлень), або на гору Кріжевац, молячись Хресну Дорогу. Проте найважливішою частиною дня була вечірня програма – розарій, свята Меса, Адорація. Це ті три важливі складові поїздки, яких я чекала найбільше. Коли ти бачиш так багато людей, молоді та дітей навколо, які моляться, моляться різними мовами, то розумієш, що далеко не все ще втрачено, що християнство це круто і мова не має значення, головне як і що говорить твоя душа. Один день ми постили на хлібі та воді, жертвуючи за нашу парафію і кожен у своїх намірах.

Звісно, я б хотіла подякувати всім нашим подружнім парам, які їхали з нами: ви стали для нас, для молоді, справжнім прикладом люблячої сім’ї. Від кожного з вас, ми відчували батьківську турботу і любов. Дякую за те, що маємо з кого брати приклад і бажаємо вам і надалі все життя нести цю любов у своїх сім’ях. Як сказав о. Євген під час поїздки в автобусі: «Немає тут нікого, хто був би тут випадково. Кожного з нас Марія кличе до себе».

Олександра Біксей