«Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на інше євангеліє; не те, щоб воно було справді інше, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Христове Євангеліє», – читанням цього уривку з Послання святого Павла до Галатів розпочалася третя катехиза Папи Франциска, присвячена цій новозавітній книзі. Промовляючи до паломників, які в середу, 4 серпня 2021 р., зібралися в залі Павла VI у Ватикані на загальну аудієнцію, він наголосив на тому, що віра в Ісуса – це не товар, за який можемо торгуватися, а зустріч і відкуплення, які потрібно безкомпромісно прийняти.
Захоплення євангелізацією
Святіший Отець, насамперед, звернув увагу на те, що коли йдеться про євангелізаційну місію, то святий Павло «переповнюється ентузіазмом, виходить із себе». Здається, що для нього ніщо інше, крім «цієї місії, довіреної Господом», не має значення. Все посвячене цьому звіщенню, він навіть стверджує: «Христос не послав мене христити, але звіщати Євангеліє» (1 Кор 1,17). Все своє життя апостол розглядає як покликання «дбати про те, щоби інші пізнали Христа».
Павлове Євангеліє
«Отож, можна зрозуміти розчарування, що доходить до гіркої іронії Апостола щодо галатів, які в його очах збираються ступити на помилковий шлях, який приведе їх до точки неповернення», – зазначив Папа, вказуючи на те що все обертається навколо Євангелія. «Павло не має на думці “чотири Євангелії”, як спонтанно спадає на гадку нам, – уточнив Наступник святого Петра. – У дійсності, коли він посилає цього листа, жодна з чотирьох Євангелій ще не була написана. Для нього Євангелієм є те, що він проповідує, те, що називається кериґмою, тобто, звіщенням».
Про яке звіщення йдеться? Звіщення «про смерть і воскресіння Ісуса як джерела спасіння». Це Євангеліє, яке виражається у словах: «Христос помер за наші гріхи згідно з Писанням, був похований, воскрес третього дня згідно з Писанням і з’явився Кифі» (1 Кор 15,3-5). Це Євангеліє є «сповненням обітниць», хто його приймає, той «примирюється з Богом».
І перед обличчям «настільки великого дару», дарованого галатам, Апостол не розуміє, чому вони замислили прийняти інше «євангеліє», яке, можливо, вишуканіше, але інше… Папа звернув увагу на те, що вони ще не залишили Євангеліє, звіщуване Павлом. Отож, ще є час, аби вберегти їх від неправильного кроку, тому апостол «рішуче попереджає їх». І його аргументація безпосередньо наголошує на тому, що ота новизна, яку проповідують «нові місіонери», не може бути Євангелієм. Більше того, йдеться про звіщення, яке «перекручує істинне Євангеліє, бо заважає досягненню свободи, що є ключовим словом: заважає досягненню свободи, набутої, приступивши до віри».
Безкомпромісне прийняття
Святіший Отець зауважив, що галати ще є «початківцями», а тому їхню розгубленість можна зрозуміти. Ентузіазм від прийняття віри в Христа спонукає також прислухатися до цих нових проповідників, вважаючи, що їхнє послання «є доповнюючим до Павлового». Але Апостол не може ризикувати «створенням компромісів на такому вирішальному терені»: Євангеліє – одне лише, і те, яке він звіщає. «Але увага! Павло не каже, що істинним Євангелієм є його, бо це він його звістив. Ні, він цього не говорить. Це було би самовпевненим, марнославним. Він, радше, стверджує, що “його Євангеліє”, те саме, яке інші Апостоли звіщали деінде, є єдиним справжнім, бо є Євангелієм Ісуса Христа», – підкреслив Папа, додаючи, що в цьому ключі можемо збагнути, чому Павло використовує дуже суворі слова, двічі використовує термін «анатема», що вказує на вимогу тримати подалі від спільноти те, що підточує її підвалини.
«Загалом, щодо цього Апостол не залишає простору для переговорів: неможливо домовлятися. З істиною Євангелія неможливо вести переговори. Або ти приймаєш його таким, яким воно було звіщене, або приймаєш щось іншого. Але неможливо домовлятися з Євангелієм. Неможливо входити у компроміси: віра в Ісуса – це не товар, за яким потрібно торгуватися, але спасіння, зустріч, відкуплення. Вона не продається задешево», – наголосив він.
Врешті, Наступник святого Петра звернув увагу на деяку парадоксальність описуваної ситуації, бо всі учасники подій, як здається, спонукувані добрими намірами. Галати, які прислухаються до нових місіонерів, вважають, що завдяки обрізанню зможуть ще краще виконати Божу волю, й тим ще більше сподобатися Павлові. А супротивники Апостола, як здається, спонукувані «вірністю традиції, отриманій від батьків», вважаючи, що справжня віра полягає в дотриманні Мойсеєвого закону, й перед цією «найвищою вірністю» виправдовують навіть наклепи та підозри щодо Павла. Сам Апостол добре усвідомлює, що його місія має божественну природу, бо об’явлена йому самим Христом, тому він спонукуваний «всеохоплюючим ентузіазмом задля новизни Євангелія», яка є «радикальною новизною, а не принагідною». Пастирський порив спонукає до суворості, бо бачить загрозу, що нависла над молодою спільнотою.
«Таким чином, у цьому лабіринті добрих намірів необхідно розібратися, щоби прийняти найвищу істину, що представляється нам як найпослідовніша з Особою та з проповіддю Ісуса та Його об’явленням любові Отця. Це дуже важливо вміти розрізняти», – наголосив Папа, вказуючи на свідчення в історії, а також і в наші дні, про те, як іноді якийсь рух, що проповідує Євангеліє, починає применшувати все Євангеліє до цього руху. «І тому чіткі та суворі слова святого Павла були корисними для галатів, і є корисними також і для нас», – підсумував Святіший Отець.
Завантажується ...