Ваша екселенція архієпископ Ян, дорогі брати у священницькому служінні, шановна родино отця Йосифа, дорогі брати та сестри.

Отець Йозеф 11 років служив у нас на Закарпатті – у Сторожниці, в Ужгороді, Фрідішові, Лалові, Кобалевиці, Мукачеві та у Довгому. Він був дуже добрим духовним пастирем словацьких віруючих. Побачивши, що діти не розуміють всього, що каже словацькою, він сам вивчив українську мову і продовжував навчати молодь їхньою мовою. Також на регіональному мукачівському телебаченні вів духовні роздуми українською мовою. Він мав добрі стосунки з вірянами та сусідніми священниками. Також регулярно приходив до мене на розмову, або я відвідував його.

Отець Йосип був прикладом послуху. Погодився перейти в іншу парафію навіть тоді, коли йому було важко. Але він зізнався, як св. Павло, “я радий служити Ісусу і радий допомогти, поки можу”.

Він регулярно відвідував бідних і хворих і завжди ретельно готувався до проповідей. У питаннях моралі був вимогливим, але до кожного милосердний.

У період пандемії наші церкви не закривались, отець Йозеф працював до кінця. Він віддався своїй душпастирській службі без перерви.

Нехай Господь дарує йому спасіння. Нехай світить, як зірки на небі, бо багатьох він навчав Євангелії Ісуса Христа та Його любові.