В той час, як шукаємо «бога спецефектів», або ж віддаємо перевагу далекому й абстрактному божеству, що не втручається у наші справи, ризикуємо не розпізнати Бога, Який присутній у конкретності нашого щоденного життя. Про це застерігав Папа в першу неділю липня.

«Коли допускаємо переважання зручності звички та диктатури пересудів, тоді важко відкритися на новизну й піддатися здивуванню», – наголосив Папа Франциск, ділячись перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 4 липня 2021 р., роздумами про євангельську розповідь святого Марка про невірство земляків Ісуса.

У Євангелії читаємо, як після проповідування в інших селах Галилеї Ісус прибув до Назарету, в якому зростав. І коли в суботу Він навчав у місцевій синагозі, слухачі запитували: «Звідки в нього ця мудрість? Хіба він не є сином теслі?». Ісус відповів на це прислів’ям: «Пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі».

Знати, але не визнавати

Святіший Отець зосередив свою увагу на поведінці назаретян. За його словами, можемо сказати, що вони «знають Ісуса», але «не визнають». Ми можемо «знати» різні речі про людину, довіритися тому, що про неї говорять інші, зустрічати її, але цього всього недостатньо, бо йдеться про «поверхневе знання», яке «не визнає унікальність» цієї особи. Можемо думати, що багато знаємо про людину, начіплювати на неї етикетки, обмежувати її нашими упередженнями. Так і назаретяни, знаючи Ісуса понад тридцять років, думають, що знають про нього все, але, в дійсності, «ніколи не помітили, ким Він є насправді». «Вони зупинилися на зовнішньому та відкидають новизну Ісуса», – мовив Папа, вказуючи на те, що зручність звички та диктатура пересудів не дозволяють відкритися на новизну.

«Це закінчується тим, що ми часто від життя, від досвіду та навіть від людей очікуємо лише підтвердження своїх ідей і своїх схем, аби ніколи не мусіти докладати трудів на те, щоби змінюватися», – вів далі Наступник святого Петра, додаючи, що схоже наставлення віруючі можуть мати щодо Бога, мовляв, уже знаємо достатньо про Ісуса, вистачить завжди повторювати ті самі речі. Але без відкритості на новизну, на Божі несподіванки, «віра перетворюється на втомлену літанію, яка поволі згасає», перетворюється в «суспільну звичку».

Скандал втілення Бога у конкретності

Але що саме викликає несприйняття в Ісусових земляків? На думку Святішого Отця, це можна пояснити тим, що вони «не погоджуються зі скандалом втілення». Виглядає обурливим, що «Божа неосяжність являється в незначності людського тіла», що «Божий Син є сином теслі», що Божество приховується в людяності. Бо так насправді, «зручнішим» є абстрактне та віддалене божество, яке не вмішується, яке вдовольняється «вірою, далекою від життя, від проблем, від суспільства». Або ж нам подобається вірити «в бога спецефектів», такого, що чинить лише виняткові речі.

«Бог, натомість, дорогі браття й сестри, втілився: Бог – покірний, лагідний, прихований, наближається до нас, замешкавши у нормальності нашого щоденного життя», – сказав Папа, додаючи, що в цій ситуації, подібно до земляків Ісуса, «й ми ризикуємо, що коли Він проходитиме повз, не розпізнаємо Його». «Тож тепер, просімо в молитві в Богородиці, Яка приняла таїнство Бога в щоденності Назарету, щоб і ми мали очі та серце, вільні від пересудів, мати очі, відкриті на зчудування: “Господи, щоб я Тебе зустрів!” – і коли зустрічаємо Господа, щоб було це зчудування. А зустрічаємо Його в нормальності, маючи очі, відкриті на Божі несподіванки, на Його покірну та приховану присутність у щоденному житті», – заохотив Святіший Отець.

Заклик до миру в Есватіні

Після проказування молитви «Ангел Господній» Папа Франциск скерував свою думку до Есватіні, країни на півдні Африки, де тривають протести, що супроводжуються насильством. «Заохочую всіх, хто при владі, і тих, які маніфестують власні сподівання щодо майбутнього країни, докладати спільні зусилля на користь діалогу, примирення та мирного поєднання різних позицій», – закликав він.

Джерело – www.vaticannews.va