Не гордувати усною молитвою, яку дехто вважає простацькою, заохотив Папа Франциск у своїй черговій катехизі про молитву, вказуючи на те, що усна молитва є надійним провідником до пробудження серця.

«Молитва – це діалог з Богом, кожне створіння у певному значенні “діалогує” з Богом. У людській істоті молитва стає словом, призиванням, піснею, поезією. Боже Слово стало тілом, а в тілі кожної людини слово повертається до Бога в молитві», – таким вступним зауваженням Папа Франциск розпочав свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 21 квітня 2021 р., яку присвятив усній молитві.

Слова і почуття

Промовляючи до глядачів і слухачів, які єдналися з ним за допомогою засобів комунікації, Святіший Отець зазначив, що слова є нашим творінням, але також – «нашими матерями», бо деякою мірою нас формують. «Слова зроджуються з почуттів», але існує і протилежний шлях, коли слова «моделюють почуття». «Біблія виховує людину таким чином, аби все виходило назовні як слова, щоб ніщо з людського не залишалося виключеним, цензурованим. Насамперед, – сказав Папа, – небезпечно, якщо біль залишається прикритим, замкненим всередині нас…».

«Саме з цієї причини Святе Письмо вчить нас молитися також і словами, подекуди, зухвалими. Священні автори не хочуть обманювати нас щодо людини: вони знають, що в серці мешкають також і не надто повчальні почуття, навіть ненависть. Ніхто з нас не народжується святим, і коли ці лихі почуття стукають до дверей нашого серця, потрібно бути здатними знешкоджувати їх молитвою та словами Бога», – вів далі Наступник святого Петра, вказуючи на те, що в псалмах знаходимо також дуже суворі висловлювання супроти ворогів, які вчителі духовного життя радять звертати проти диявола та наших гріхів. Однак, йдеться про слова, що «належать до людської дійсності», які потрапили до Святого Письма, аби засвідчити нам, що «якщо би перед обличчям насильства не існувало слів на те, щоб обеззброїти лихі почуття, спрямувати їх таким чином, щоби вони не несли загрози, то світ був би весь занурений в них».

Неустанні заступники

За словами Папи, «першою людською молитвою» завжди є усне проказування. Першими ворушаться уста. І хоч всі ми знаємо, що «молитися не означає повторювати слова», то усна молитва, однак, «є надійнішим шляхом», її можна завжди звершувати. «Почуття, натомість, якими би благородними не були, завжди залишаються непевними: приходять і відходять, залишають нас і повертаються», – мовив він, додаючи, що також і «благодаті молитви є непередбачуваними». Іноді нас переповнює втіха, а подекуди – повністю «випаровується».

«Молитва серця є таємничою та в деякі моменти ховається. Молитва уст, та, яку шепочеться чи проказується в хорі, є, натомість, завжди доступною, а також необхідною, як ручна праця», – пояснив Святіший Отець, висловлюючи переконання в тому, що всім нам потрібне смирення деяких літніх людей, які в церкві, можливо, що через проблеми зі слухом, «впівголоса проказують молитви, яких навчилися в дитинстві», наповнюючи наву шепотом.

«Ця молитва не порушує тишу, але засвідчує вірність обов’язкові молитви, практикованої протягом всього життя, ніколи не занедбуючи. Ці молільники смиренної молитви часто є великими заступниками на парафіях: вони немов дуби, які щороку розширюють крони, щоби надавати тінь якомога більшій кількості людей», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що лише Богові відомо, наскільки їхнє серце в єдності з цими молитвами, вони також переживали свої періоди «порожнечі», але усній молитві «завжди можна зберегти вірність». Бо вона є «немов якір».

Слова, що провадять

У цьому контексті Папа вказав на досвід «російського паломника», про якого йдеться у «відомому творі з духовності», який утвердився у мистецтві молитви, повторюючи нескінченну кількість разів одні й ті ж слова: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!», заохочуючи «навчатися з його постійності». «Якщо в його життя приходять благодаті, якщо молитва одного дня стає настільки палкою, що дає відчути присутність Божого царства між нами, якщо його погляд перетворюється настільки, що стане немов поглядом дитини, то це тому, що він був наполегливим у проказуванні простої християнської молитовки», – сказав Святіший Отець, підсумовуючи:

«Отож, ми не повинні гордувати усною молитвою (…). Слова, які вимовляємо, беруть нас за руку та в певному моменті повертають смак, пробуджують навіть найприспаніше з-поміж сердець, розбуджують почуття, згадку про які ми вже загубили. Вони за руку ведуть нас до досвіду Бога. І, насамперед, лише вони у надійний спосіб скеровують до Бога ті прохання, які Він хоче почути. Ісус не залишив нас у тумані. Він сказав: “Коли молитеся, кажіть так!”. І навчив молитви Отче наш».

Джерело – www.vaticannews.va