На життєвій дорозі кожній людині  доводиться переживати страждання. Переживаємо своє життя в хрупкості: не знаємо, що чекає на нас завтра, як вирішити ту, чи іншу проблему, як примиритися з кривдниками, пробачити образу, прийняти хворобу, чи якусь подію в нашій історії життя, з якою не можемо змиритися…і список цих страждань можна продовжувати.  Ми часто є людьми, які носять тягарі, і є втомленими від цих тягарів. Але, завдяки стражданням, випробуванням, через які відчуваємо себе слабкими, безпорадними, можемо побачити, що потребуємо кожен  день Бога, Його допомоги, утіхи, світла на наше життя.

Часто, проходячи через страждання, з’являється спокуса нарікати, зневірятись, бунтуватись, забуваючи, що ми не є самі у наших труднощах, що не є полишеними, не є самотніми. Божа любов не є вичерпаною в наш час.  Бог дає нам відповідь, не залишає своїх овець без Пастиря. Сам їх доглядає, перев’язує рани, підсилює (Єзек.34). Бог дав за нас свого Сина, щоб ми мали життя, не тільки після смерті, а й мали життя сповнене надії і радості вже тут на землі.  Переживаючи страждання, маючи дух сокрушений, можемо зустрітись з Ісусом. Він близько тих, хто страждає, хто взиває до Нього.

Допомогою для нас є Слово Боже, Біблія. Бачимо через писання, що переживаючи різні страждання і труднощі, псалмоспівець прославляє Бога через  псалми. Так само і Ісус серед кризи прославляє Отця: “Я прославляю тебе, Отче, Господь неба і землі, що затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам” (Мат.11, 25).

Тож отримуємо відповідь на наші страждання: прославляти Бога.

Коли прославляємо Бога, стаємо співучасником Його слави. Це не потрібно Богу, це потрібно нам. А коли стаємо співучасником Його слави, сам Бог втручається в нашу ситуацію і починає діяти. І благословляє. Я б назвала це нерозривним колом дій, Божим задумом на полегшення страждань. Спробувавши переживати свої страждання прославляючи Бога, можемо глибоко зажити Божу присутність і Його благодаті.

Адріана Дюркі