Слово «мученик» у християнській традиції етимологічно походить від грецького слова «свідок». У день літургійного спогадування першого мученика Святіший Отець поділився думками про покликання християн стати свідками на місцях свого щоденного життя.

Чи існує потреба свідчення в сучасному світі? Чи вартує молитися, прощати, коли навколо стільки зла? Відповіді на такі запитання Папа Франциск запропонував перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в суботу, 26 грудня 2020 р., звернувши увагу на те, що якщо у день Різдва ми слухали в читанні з Євангелії про «істинне світло», що прийшло у світ і засяяло в темряві, то сьогодні бачимо перед собою Ісусового свідка святого Стефана, який «сяє серед пітьми». Не своїм світлом, але Ісусовим, як і Церква, «таїнство місяця». Фальшиво оскаржений та каменований, серед «пітьми ненависті» він причиняється до сяяння Ісусового світла: «молиться за своїх убивць та прощає їм».

«Він – перший мученик, тобто, свідок, перший у шерезі братів і сестер, які й далі несуть світло в темряву: люди, які відповідають на зло добром, які не піддаються насильству та брехні, але розбивають спіраль ненависті лагідністю любові. Ці свідки запалюють Божий світанок серед ночей світу», – мовив Святіший Отець.

Свідчення та його наслідки

За словами Наступника святого Петра, свідками стаємо «наслідуючи Ісуса, черпаючи світло від Ісуса». Й у цьому полягає дорога для кожного християнина. Святий Стефан є прикладом цього. Якщо Ісус прийшов служити, а не щоб Йому служили, так і Стефан живе служінням, ставши дияконом, «служителем», завдання якого – служити вбогим при трапезі. Стараючись наслідувати Господа кожного дня, чинить це аж до останньої миті: як Ісуса, його схопили, засудили та вбили за містом, а він, як Ісус, молиться та прощає…

«Може, однак, виникнути запитання: чи дійсно потрібні ці свідчення доброти, якщо в світі поширюється злоба? Навіщо молитися та прощати? Лише задля доброго прикладу?» – вів далі Папа, звернувши в пошуках відповіді увагу на одну деталь: серед тих, які каменували Стефана, за яких той молився і яким простив, був юнак, званий Савлом, який через деякий час «завдяки Божій благодаті» навернувся і став Павлом… «Павло народився з Божої благодаті, але через Стефанове прощення, через його свідчення. Ось у чому насіння його навернення. Це є підтвердженням того, що жести любові перемінюють історію: також і ті найменші, приховані, щоденні», – підкреслив Єпископ Риму, додаючи, що Бог «управляє історією через покірну сміливість тих, які моляться, люблять і прощають».

Покликані до великих діл

Як зазначив Папа, це стосується також і нас. Господь прагне, аби ми «перетворили своє життя у надзвичайну річ через звичайні щоденні жести». В сім’ї, на роботі, де б ми не були, ми покликані «бути свідками Ісуса», навіть якщо йдеться про те, аби подарувати лише «промінь усмішки» та «втікати від тіні пустослів’я та пліток». А коли бачимо, що щось не так, то замість критикувати й нарікати, «молімося за того, хто помилився». Коли вдома виникає суперечка, замість дбати про перевагу, варто спробувати розрядити ситуацію, та «щоразу розпочинати наново, прощаючи тому, хто нас образив».

«Отримуючи каміння ненависті, святий Стефан повертав слова пробачення. В цей спосіб він змінив історію», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що також ми можемо кожного дня перемінювати зло в добро, як підказує приказка, що заохочує наслідувати пальму: в неї кидають каміння, а вона повертає фініки.

Молитва за переслідуваних

Підсумовуючи, Папа запросив піднести молитви за тих, які зазнають переслідувань за Ісуса, а таких сьогодні чимало. «Ввіряймо Богородиці цих наших братів і сестер, які на утиски відповідають лагідністю та, як справжні Ісусові свідки, перемагають зло добром», – сказав він, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».

Джерело – www.vaticannews.va