Роздумами про блаженство переслідуваних Святіший Отець завершив цикл повчань, присвячений євангельським блаженствам.

«Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами», – ці слова з нагірної проповіді Ісуса, записані святим Матеєм, прозвучали на початку загальної аудієнції, яку Папа Франциск у середу, 29 квітня 2020 р., провів за допомогою засобів суспільної комунікації. Він зазначив, що цією зустріччю завершується цикл, присвячений євангельським блаженствам, останнє з яких «проголошує переслідуваним за правду есхатологічну радість».

«Це блаженство проголошує ту саму щасливість, що й перше: Небесне Царство належить переслідуваним так само, як і вбогим духом; таким чином розуміємо, що ми досягли завершення цілісного шляху, накресленого попередніми проголошеннями», – зазначив Святіший Отець.

Поведінка, що «докучає» світові

За словами Папи, убогість духа, плач, лагідність, спрага святості, милосердя, очищення серця та діла на користь миру можуть привести до переслідувань за Христа, але воно, врешті-решт, є «причиною радості та великої нагороди в небі». Тож стежка блаженств – це пасхальний шлях, який веде «від життя світського до життя Божого». А світ «зі своїми ідолами, компромісами та пріоритетами» не може сприйняти цей спосіб життя, тому «структури гріха», які часто є плодом людської ментальності, «чужі Духові істини», не можуть не відкидати убогість, лагідність чи чистоту, називаючи життя згідно з Євангелієм помилкою або проблемою…

«Якщо світ живе задля грошей, то кожен, хто показує, що сповнення життя може бути в даруванні та самозреченні, починає докучати системі жадібності. Оце слово “докучання” є ключовим, бо вже саме християнське свідчення, яке чинить багато добра, чимало людей, які йдуть за ним, докучають тим, які мають світську ментальність, бо сприймають його як докір. Коли являється святість і виходить на яв життя Божих дітей, в цій красі присутнє щось незручного, що вимагає зайняти позицію: або підважити свої дотеперішні звички та відкритися на добро, або відкинути це світло й зробити своє серце кам’яним, доходячи до спротиву та до озвіріння», – мовив Святіший Отець, звертаючи увагу на те, як під час переслідування мучеників ворожість розростається аж до озвіріння, вистачить поглянути на переслідування минулого століття.

Щось вартісніше від цілого світу

Це, як зауважив Наступник святого Петра, показує нам, що трагедія переслідувань – це також визволення від підданства успіхові, марнославству й компромісам світу. Чим радіє відкинений світом? Тим, що знайшов щось, що «вартує більше від цілого світу». Адже як казав Ісус: «Яка користь людині здобути весь світ і занапастити свою душу?».

«Боляче згадувати, що в цей період існує багато християн, які страждають від переслідувань в різних частинах світу, й ми повинні сподіватися й молитися, щоб їхні муки якнайшвидше припинилися. Їх багато, мучеників сьогодення більше, ніж у перших віках. Висловімо цим братам і сестрам нашу близькість. Ми – одне тіло, і ці християни – кровоточиві члени Христового тіла, тобто, Церкви», – наголосив Глава Католицької Церкви.

Не жертви а свідки

У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на те, що слід остерігатися того, аби сприймати це блаженство у ключі жертви й жалю до себе. У дійсності, не завжди зневага людей є синонімом переслідування, адже Ісус також наголошував, що християни є сіллю землі й попереджав про небезпеку «втратити смак», бо така сіль на ніщо не придатна. Тож існує також зневажання, причиною якого стаємо ми самі, «втративши смак Христа та Євангелія». «Потрібно бути вірними покірній стежці блаженств, бо саме вона веде до приналежності до Христа, а не до світу», – сказав Папа, навівши приклад святого Павла, який спочатку, вважаючи себе праведним, у дійсності, був переслідувачем, а відкривши це, став «мужем любові», який з радістю переносив страждання від переслідувань, яких зазнавав.

«Виключення та переслідування, якщо Бог уділяє нам цю благодать, уподібнюють нас до розп’ятого Христа та, єднаючи нас із Його Страстями, є виявом нового життя. Це життя – це життя Христа, Який за нас, людей, і задля нашого спасіння був зневажений людьми. Прийняття Його Духа може привести нас до такої великої любові в серці, аж до готовності віддати життя за світ, не вдаючись до компромісів з його підступами та приймаючи відкинення», – підсумував Святіший Отець, додаючи, що компроміси зі світом є небезпечними. Водночас, у переслідуваннях «нас завжди супроводить Ісус», а сила Святого Духа допомагає прямувати вперед.

Джерело – www.vaticannews.va