У понеділок, 24 лютого 2020 р., у Ватикані представлено Послання Святішого Отця на Великий Піст.

«Ми вас благаємо в ім’я Христа: примиріться з Богом!» (2 Кор. 5, 20)

Дорогі брати та сестри!

Також і цього року Господь дарує нам сприятливий час, щоб з оновленим серцем приготуватись до святкування великого Таїнства смерті та воскресіння Ісуса, яке є основою особистого та спільнотного християнського життя. Ми повинні розумом та серцем постійно повертатися до цього Таїнства. Насправді, воно не перестає зростати в нас тією мірою, якою ми дозволяємо бути охопленими його духовним динамізмом та приєднуємось до нього нашою вільною й великодушною відповіддю.

Пасхальне Таїнство, основа навернення

Радість християнина випливає від слухання та прийняття Доброї Новини про смерть і воскресіння Ісуса: кериґми. Вона підсумовує Таїнство тієї любові, яка є «такою реальною, такою справжньою, такою конкретною, що пропонує нам стосунки, повні щирого та плідного діалогу» (Ап. Напоумлення Christus vivit, 117).

Хто вірить у це звіщення, відкидає брехню, згідно з якою наше життя мало би походити від нас самих, тоді, як у дійсності воно народжується з любові Бога-Отця, з Його волі дати життя в повноті (пор. Ів. 10, 10). Якщо, натомість, ми слухаємо улесливий голос “батька брехні” (пор. Ів. 8, 45), ризикуємо зануритися у прірву абсурду, досвідчуючи пекло вже тут, на землі, про що, на жаль, свідчить багато драматичних подій з особистого і колективного людського досвіду .

Тому, в цьому Великому Пості 2020 року, я хотів би звернутись до кожного християнина із тим, що я вже писав до молоді в Апостольському Напоумленні Christus vivit: «Поглянь на розпростерті обійми розп’ятого Христа, дозволь завжди наново себе спасти. І коли ти наближаєшся, аби визнати свої гріхи, твердо вір у Його милосердя, яке тебе визволяє від провини. Споглядай Його кров, пролиту з великою любов’ю, і дозволь, щоб вона тебе очистила. Таким чином, ти зможеш завжди наново відроджуватись» (н. 123). Пасха Ісуса не є подією минулого: завдяки силі Святого Духа вона завжди актуальнайі дозволяє нам з вірою бачити й доторкатись Христового тіла у стількох страждаючих людях.

Невідкладність навернення

Корисно глибше роздумати над пасхальним Таїнством, завдяки якому нам було дароване Боже милосердя. Досвід милосердя, в дійсності, є можливим лише в контакті «лицем у лице» із розп’ятим та воскреслим Господом, «Який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал. 2, 20). Йдеться про діалог від серця до серця, від друга до друга. Ось чому під час Чотиридесятниці такою важливою є молитва. Перш ніж бути обов’язком, вона виражає необхідність відповідати на Божу любов, що завжди нас випереджує та підтримує. Насправді, християнин молиться, усвідомлюючи, що він є любленим, хоча й на це не заслуговує. Молитва може набувати різні форми, але в Божих очах насправді важливим є те, що вона проникає до нашого єства, розбиває затверділість нашого серця, аби дедалі більше навернути його до Нього і до Його волі.

Тому, в цей сприятливий час дозвольмо, як Ізраїль, дозвольмо вести нас у пустиню (под. Ос. 2, 16), аби ми змогли, нарешті, почути голос нашого Нареченого, дозволяючи цьому голосові наново прозвучати в нас ще з більшою глибиною та відкритістю. Чим більше ми дозволимо, щоб нас охопило Його Слово, тим більше зможемо досвідчити Його безкорисливе милосердя щодо нас. Отож, не дозвольмо, щоб цей час благодаті проминав даремно, в зарозумілій ілюзії, що це ми є господарями часів і способів нашого навернення до Нього.

Палке прагнення Бога діалогувати із Своїми дітьми

Той факт, що Господь ще раз пропонує нам час, сприятливий для нашого навернення, ніколи не слід сприймати як само собою зрозуміле. Ця нова можливість повинна викликати в нас почуття вдячності та розбудити нас з власної сонливості. Незважаючи на, іноді, навіть драматичну присутність зла в нашому житті, як також і в житті Церкви та світу, цей простір, запропонований для зміни напрямку, виражає наполегливу Божу волю не переривати з нами діалог спасіння. В розп’ятому Ісусі, Якого «Бог зробив гріхом задля нас» (2 Кор. 5, 21), ця воля дійшла аж до того, що на Його Сина впали всі наші гріхи, аж до тієї міри, що «поставили Бога проти Бога», як зазначив Папа Венедикт XVI (пор. Енцикліка Deus caritas est, 12). Бог, насправді, любить також і Своїх ворогів (пор. Мт. 5, 43-48).

Діалог, який Бог хоче встановити з кожною людиною за допомогою пасхального Таїнства Свого Сина, не є таким, який приписувався мешканцям Афін, які «на те тільки витрачали час, щоби щось говорити, або слухати останні новини» (Ап. Діяння 17, 21). Цього роду балаканина, продиктована порожньою та поверховою цікавістю, характеризує світськість усіх часів, і в наші дні вона може проникати також у спотворене використання засобів масової інформації.

Багатство, яким потрібно ділитись, а не нагромаджувати його лише для себе

Поставити Пасхальне Таїнство в центр життя означає відчувати співчуття до ран розіп’ятого Христа, які бачимо в численних невинних жертвах воєн, зловживань щодо життя, починаючи від ще ненародженої до похилої віком людини, численних форм насильства, екологічних катастроф, несправедливого розподілу земних благ, торгівлі людьми в усіх її формах і нестримного прагнення прибутку, що є формою ідолопоклонства.

Також і сьогодні важливо закликати чоловіків і жінок доброї волі ділитися власними добрами з найбільш потребуючими через милостиню, як форму особистої участі в побудові справедливішого світу. Ділення в милосердній любові вчиняє людину ще людянішою; накопичення загрожує спотворити її людяність, замикаючи у власному егоїзмі. Ми можемо й повинні йти ще далі, беручи до уваги структурні виміри економіки. З цієї причини під час Великого Посту 2020 року – від 26 до 28 березня – я скликав до міста Ассізі молодих економістів, підприємців та change-makers (творців перемін) з метою зробити внесок у накреслення справедливішої та інклюзивної економіки, ніж сучасна. Як неодноразово повторював Вчительський Уряд Церкви, політика є видатною формою милосердя (пор. Пій XI, Промова до FUCI, 18 грудня 1927 р.). Те саме стосується економіки, займаючись нею з таким самим євангельським духом, що є духом Блаженств.

Призиваю заступництво Пресвятої Діви Марії на наступний Великий Піст, щоб ми прийняли заклик дозволити примиритись з Богом, зосередили погляд серця на Пасхальному Таїнстві й навернулися до відкритого та щирого діалогу з Богом. Таким чином ми зможемо стати тим, що Христос говорить про Своїх учнів: сіллю землі та світлом світу (пор. Мт. 5, 13-14).

Папа Франциск

Рим, при базиліці Святого Івана на Латерано, 7 жовтня 2019 року,

в день літургійного спомину Пречистої Діви Марії Вервиці

Джерело – www.vaticannews.va