Майже рік тому єпископ Станіслав Широкорадюк отримав призначення єпископа-коад`ютора для Одесько-Сімферопольської дієцезії. І от, сьогодні, він радіє з єпископських свячень свого наступника для Харківсько-Запорізької дієцезії. Передає дієцезію в надійні руки.

Харків зустрічає гостей справжньою зимою. Однак 14 лютого, у день свячень, крізь вітражі собору Успіння Пресвятої Діви Марії, у серці дієцезії, пробивається сонце. Лагідне тепло і світло наповнює катедру, як знак того, що “Бог є Любов”. Слова єпископського гасла співпадають з тою атмосферою, яка відчувається у святині. Крім того, сьогодні свято святих Кирила і Мефодія, які є покровителями дієцезії, і сьогодні особливим чином заступаються за нового ординарія.

Єпископ Станіслав Широкорадюк OFM радіє з приводу особи свого наступника. У розмові він підкреслював його великий і позитивний досвід у душпастирстві сімей. “Може це тому, що він походить з багатодітної родини”, – розповідає єпископ. У його родині було 12 дітей (1 дитина померла). “Він може багато сказати про те, що таке родина і що таке родинна любов”, – підсумував владика Станіслав. Новий ординарій знає реалії Церкви в Україні, молодий, повний енергії, сміливий (він постійно їздив на лінії фронту, відкрив кілька каплиць на Сході, організовував діяльність капеланів).

Єпископ Станіслав зробив для свого наступника символічний подарунок – єпископський хрест. У день номінації він передав номінанту хрест, який купував спеціально з думкою про свого того, хто очолить дієцезію після нього. Також у подарунок отець Павло отримав перстень на якому є знак св. Бенедикта, напис “Ora et labora” (молись та працюй) та “Pax” (мир).

На свято приїхав також єпископ Мар’ян Бучек, який був ординарієм цієї дієцезії у 2009 – 2014 роках. Єпископ Мар’ян підкреслив, що дана дієцезія є “цікава, але водночас і складна, тут йде війна”. Однак завдяки співпраці з духовенством можна зробити багато добрих речей.

Єпископ-елект Павло Гончарук ділячись своїми відчуттями напередодні важливого дня, підкреслив, що на серці має спокій та відчуває Божу опіку. І на початку свого служіння прагне дослідити ситуацію в дієцезії, зустрітись з духовенством та краще пізнати реалії, а потім будувати конкретні плани дій.

Також єпископ розповів про своє духовне приготування до свячень. Це були чотирьохденні реколекції на основі єзуїтських реколекцій у селищі Блізни у сестер завєжанок. В основі духовних вправ – аудіоконференції святої пам’яті отця Броніслава Мокшицького. “Це було таке гарне тихе місце, куди приїздить багато людей. Там є повна тиша, добре можна зосередитись, аби відійти від повсякдення, спуститись до свого серця та зустріти Господа”, – підкреслив владика.

Радість святкування об’єднала не лише місцевих вірян та духовенство. Приїхали брати у єпископстві, гості з сусідніх дієцезій, духовенство, представники парафій, у яких служив єпископ-елект, колеги з Релігійної місії “Карітас-Спес Україна”. Серед гостей також найближча родина отця Павла на чолі з батьками: Броніславом і Марією. Численна родина читала читання, співала псалом та несла дари.

Головним консекратором був Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, співконсекраторами: єпископи Станіслав Широкорадюк та Леон Дубравський.

На початку Літургії єпископу-електу товаришували два священика (о.Анатолій Оріховський та о.Віктор Білоус), які потім представляли кандидата, згідно обряду, головному консекратору. Один із них –  о. Віктор Білоус, однокурсник та друг о. Павла. З нагоди особливого дня він побажав електу: “Передусім бажаю здійснювати його заклик, він мені дуже подобається – Deus caritas est! Це фактично основний заклик Святого Письма: Бог є Любов. Це також перша енцикліка, яку написав папа Бенедикт. Бажаю здійснювати ту щедру Божу любов, яка сходить до людини, і яка восходить до Бога, підносить людину до Бога”, – підсумував отець Білоус.

Буллу про призначення Павла Гончарука єпископом та ординарієм прочитав секретар нунціатури монсеньйор Себаст’яно Сана. Потім нунцій показав папську буллу присутнім.

У проповіді архієпископ Клаудіо подякував єпископу Станіславу за віддане служіння, Кам’янець-Подільській дієцезії за щедрі “пожертви” у “формі” нових єпископів. Звернув увагу на війну і мир, про які згадували літургійні читання. “Ваша дієцезія є дієцезією війни. Це один з аспектів, який Україна не може забути. Ви знаєте реальність війни зсередини”, – підкреслив проповідник і побажав електу бути сторожою, яка звіщає, що війна завершилась. Завершення війни і початок миру, це повернення Бога на землю. Мир це маніфестація Бога на землі. Це можливо завдяки витривалій молитві.

Також проповідник пригадав обов’язок проголошувати Євангеліє, потребу особисто відкриватись на Божий мир, завдання бути дарохранительницею Бога та нести Його людям. Згадуючи про попередні справи милосердя, що реалізовувались в дієцезії, нунцій заохотив особисто стояти на сторожі захисту життя. Це важке завдання, але о. Павло до цього приготовлений і в цьому надалі допомагатиме Святий Дух, Якого він прийме, Який його перемінить. “Від папи Франциска я Вам бажаю дбати про сад, який Святий Дух зростить всередині Вас!”, – підсумував нунцій. Звертаючись до зібраних, архієпископ заохотив молитись за нового єпископа, а батькам подякував за сина і за велику родину.

Повна проповідь – тут.

Після цього мала місце Молитва Висвячення та вручення ознак єпископської влади, про які ми вже писали. Особливістю сьогоднішньої урочистості також було те, що ординарій займає престол катедри. Тому під час Літургії мав місце хомагіум – складання єпископу пошани від духовенства та вірян дієцезії. Представники духовенства на чолі з єпископом Яном Собіло, чоловічих та жіночих чернечих спільнот, вірян дієцезії підходили до нововисвяченого єпископа та цілували перстень.

Після Святого Причастя зібрані прославили Бога співом “Te Deum”, під час якого єпископ Павло пройшов центральною частиною храму благословляючи зібраних.

На завершення лунали слова привітання від Голови конференції єпископату РКЦ, представників греко-католицької та православної Церкви, чернечих згромаджень та дипломатичного корпусу, парафіяльних спільнот, яким служив єпископ протягом цих років. Особливо теплим було привітання рідних.

На завершення єпископ Павло Гончарук подякував Богу за дар життя та покликання, за дар існування в любові. Говорячи про програму свого служіння, єпископ зазначив: “Хочу виконати те, що хоче Господь”. На завершення єпископ подякував усім, хто товаришував йому на життєвій дорозі, батькам, всім, хто приготував це свято. На завершення нововисвячений єпископ ввірив своє служіння Пресвятій Діві Марії та Пресвятому Серцю Ісуса.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Джерело – kmc.media