Урочистість Зіслання Святого Духа завершує пасхальний період та є днем народження Церкви. І саме цей святковий день став особливим святом для кандидатів до Миропомазання. Цього року це таїнство єпископ Антал Майнек уділив 8 червня на вігілійній Месі, під час якої також співслужив колишній настоятель парафії о. Петро Жарковський, вісьмом молодим парафіянам у Кольчині (Фрідєшові), яких готував до цього о. Сергій Герзанич. Наступного дня, 9 червня, у кафедральному соборі св. Мартина 12 осіб з вірян мукачівської парафії та три особи з парафії села Верхній Коропець отримали таїнство з рук ординарія. Крім цього п’ять вірян отримали благословення. Готували їх до цього о. Євген, а також с. Лідія Тімкова ОР.
Пропонуємо вашій увазі свідчення учасниці.
В недільний ранок, день Урочистості Зіслання Святого Духа, помолившись, швиденько збираєшся до церкви на Святу Месу. Сьогодні визначний день, день твоєї Конфірмації, саме сьогодні ти ще міцніше зв’яжеш себе з твоїм Улюбленим Господом, Ісусом Христом. Ти отримаєш змогу своїм життя та свідоцтвом проявляти діяння Святого Духу, отримавши його незгладиму печать.
Увійшовши до храму, завмираєш споглядаючи красу квітів та декорацій біля вівтарю, сонячних “зайчиків”, які пробиваються крізь вітражі. Від великої кількості усміхнених людей, серед яких твої рідні, близькі та друзі, ще більше починають тремтіти ноги і серце здається вирветься з грудей, таке велике хвилювання у передчутті всієї відповідальності, яка зараз ляже на твої плечі.
Присівши на свої місце, кандидата до Конфірмації, що біля самого Господнього столу, в очікуванні входження до храму отця-єпископа, на мить закриваєш очі. І ось калейдоскоп спогадів, згадується все, що було до сьогоднішнього дня. Зустрічі на катехизах, повчання від священика, запитання та отриманні на них відповіді, молитви та обирання святих покровителів, підготовка до сповіді та покутування, щоб отримати освячуючу благодать. Все це тривало декілька місяців, але зараз пролетіло перед очима як одна мить.
Ще секунда і все розпочнеться. Входить єпископ у супроводі міністрантів та священика, лунає божественний спів церковного хору, складається таке враження, що все світиться і ось-ось до вівтаря зійдуть янголи вітаючи наше зібрання. Ловиш кожне слово єпископа та священика, кожний їхній рух, боячись щось пропустити.
І ось, єпископ виходить з свого місця і готується до уділення Таїнства. Нервове напруження досягає свого апогею, але як тільки рука його лягає на твою голову – час зупиняється. Втрачається відчуття простору і лише тепла рука та ментально відчутна молитва твого свідка, що стоїть позаду, утримує тебе в реальності, від радісного зойку. Відкривши очі та промовляючи “Амінь”, відчуваєш присутність Господа та Святого Духа у рукостисканні єпископа, ще більш у стократному розмірі.
Все – радість, щастя, благодать – змішалися всі почуття у твоєму маленькому серці і ти бажаєш вторити лиш одне “Ісусе, я люблю Тебе, я хочу бути лише з Тобою, хочу віддати себе всю цілу до останньої краплі”.
Переживаючи всі ці змішані відчуття, є велике бажання щоб ця мить зближення з Господом ніколи не закінчувалася. Є впевненість, що все це з кожним разом буде відтворюватися у Таїнстві Євхаристії і ніколи почуття присутності Живого Бога поруч себе не покине тебе, аж до приходу в Його Небесне Царство.
Бажаю всім, хто прочитає це свідчення, пізнати ту радість та благодать, яку ми, віряни мукачівської парафії святого Мартина, отримали від Ісуса Христа та Святого Духа, через отця-єпископа Антала Майнека, за допомогою отця Євгена Фізера – нашого катехита, 9 червня 2019 року.
Тетяна Лук’яненко, Мукачево
фото Вікторії Росул