Християни у всьому світі це вигукують, це співають. Для нас це не тільки спогад про те чудо, яке сталося дві тисячі років тому і змінило долю світу, але й спільна радість з Ісусом, нашим Спасителем!

Вже пророк Неємія сказав, що це є той день, коли треба не журитись, а радіти, бо радість у Господі – це наша сила (Неєм. 8,10). У той час вибраний народ побачив, яким чудовим визволителем є Бог: повернув їх додому з далекого східного полону, і зруйнований храм знову був відбудований! Народ вже покаявся, спокутував свої гріхи – а Господь вислухав прохання людей смиренних серцем. Те, чого вони прагнули від чистого серця: здійснилося. Отже, треба висловлювати подяку в день Господній і славити Його всім серцем! Як часто нас закликають до цього старовинні біблійські молитви, псалми!

Причина нашої пасхальної радості є подібною, але набагато глибшою, набагато сильнішою! Після гріхопадіння Господь Бог нас привів до чистосердечного покаяння, і дав прощення після відвертого зізнання своїх гріхів, звільнив нас від гріхів! Наказ щоб ми раділи, який стосується нас, набагато ґрунтовніший, адже ми не тільки знову маємо храм, Божий дім між нами, але ми вже живемо в чарівності Того, хто перед своїм відходом мовив: “Я з вами по всі дні аж до кінця віку!” (Мт. 28, 20).

Тому людина охрещена в смерть і воскресіння Ісуса живе з тієї живої віри, що Бог з нами завжди, і веде шляхом восьми блаженств. Саме цьому Святий Павло також просить: “Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!… Господь близько” (Фил. 4,4-5).

Часто трапляється, що ми відчуваємо якраз протилежне цьому, але в час великого посту ми вчили якраз те, що “праведник з віри буде жити” (Рим. 1,17). Отже, не дозвольмо, щоб наші мінливі почуття нас контролювали, навпаки: Бог зміцнює нашу віру словами святого Павла: “Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення” (2 Кор. 1,5).

Не бунтуймо так як розбійник ліворуч, а задумаймося біля стації нашої життєвої хресної дороги над тим, що Ісус зараз знаходиться ще ближче до нас, і просімо благодаті його восьми блаженств, щоб ми могли встати, йти далі. Послухаймо таких правдивих свідків, як Нік Вуйчич, який своїм власним прикладом є доказом того, що не можна здаватися, а потрібно триматися за Ісуса і знову пробувати, бо з Божою силою ти дійдеш далі.

Ми вже знаємо, що кінцем хресної дороги є не смерть, а Воскресіння, і цю радісну звістку вже дві тисячі років тому голосить юрба праведних віруючих. Тому словами, а тим більше своїм християнським життям засвідчуймо, вигукуймо на весь світ, що Ісус “воістину воскрес!”

Бажаю всім благословенних, сповнених благами, пасхальних свят!

Майнек Антал
дієцезійний єпископ