Багато подружніх пар прагнуть мати дітей, але в них вони не народжуються. Батьки чекають багато-багато років, потім деякі з них здаються, але інші не втрачають надію, і наполегливо моляться, поки Всемогутній не подарує їм дитя. Яка це велика радість для них та їхніх родичів! Таке щастя пережили, наприклад, Авраам і Сара, або Захарій та Єлизавета, а також багато інших людей з того часу!

Плідність, життя дає нам Господь Бог. Спочатку Він створив свій гарний план, цей світ, і створив життя у ньому, а потім, як третє диво, Він створив першу людину як корону живого світу.

Людина чекає, прагне істинного, нового життя, але воно на жаль не народжується. У Старому Завіті також прагнули хорошого лідера. Чим гірший був цар, чим гірше було життя, тим більше чекали, тим більше молилися до Бога, щоб нарешті прийшов цар, під правлінням якого не було б нічого поганого, де панує мир. Господь Бог час від часу давав хороших царів, наприклад, Давида чи Соломона, але вони теж не були досконалими, і через деякий час померли. Тим часом образ довгоочікуваного Месії ставав все чіткішим для віруючого народу. Вони прагнули, щоб цей цар був досконалим, і щоб Його гарному царству ніколи не було кінця. Пророки дедалі більше пророкували про такого Месію.

Після великих пророків пройшло кількасот років, а Месії все ще не було. Минали покоління,  люди починали втрачати надію, впадати у невір’я і гріх, зазнавати жахливих репресій, на них нападають ворожі сили, і разом з цим впускати у своє життя і суспільство Зло. Зрештою до влади приходить дуже злий, страшний король – Ірод, під правлінням якого віруючий народ вже дуже просить Господа Бога прислати Месію. Мислячі, віруючі люди усвідомлюють те, що той цар, той Месія може прийти тільки від Бога. І тоді, у повноті часів, Бог посилає свого ангела в Назарет до однієї діви, яку вже заздалегідь приготував для того, щоб була гідним житлом для Свого Єдинородного Сина, якого прийме у своє лоно, у своє тіло. Такою чудовою є та хвилина, коли Бог після “ні” Єви просить згоди від цієї діви, щоб вона сказала “так”. Марія, після короткого роздуму, всім своїм серцем і душею каже “Амінь” на Божий план спасіння, і в цей момент в її лоні зачинається Божий Син, який через дев’ять місяців народиться на цей видимий світ у Віфлеємі.

Господь Бог зробив людину знову плідною через Святого Духа, і настало найбільше чудо у світі: Бог зійшов на цей світ і став видимим; в Ісусі стала видимою любов Бога та Його милосердна доброта. Людина не була здатною народити досконалого: з Божої благодаті через Святого Духа людина може стати святою і досконалою.

Потім через тридцять років Ісус проголосить тут на землі Боже Царство, яке є “справедливість, мир і радість у Святому Дусі” (Рим. 14,17). Коли Ісус один за одним звершує пророцтва пророків, тоді люди переконуються в тому, що Він дійсно є Месією і Сином Божим. Ті, хто чули Його чудове вчення і бачили Його вчинки – чудові вчинки милосердя, всі переконалися в тому, що Ісус є довгоочікуваним королем Месією, Сином живого Бога.

Нехай ця надія і радість живить нас у час Різдва і в усьому нашому житті: всемогутній і милосердний Господь, Спаситель прийшов до нас і залишився з нами: Він той, хто сам здатний і хоче визволити нас із злиднів.

Від щирого серця бажаю сповненого благодаті Різдва кожній людині доброї волі!

Майнек Антал,
єпископ-ординарій Мукачівської Дієцезії Римо-католицької Церкви