Чому в наділю слід брати участь в Службі Божій? Цій темі була присвячена чергова катехиза Папи Франциска із циклу повчань про Святу Месу, яку він виголосив під час загальної аудієнції, що в середу, 13 грудня 2017 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.

Цитуючи Катехизм Католицької Церкви, Святіший Отець, насамперед, звернув увагу на те, що «недільне служіння Пресвятої Євхаристії є центром життя Церкви». Тож ми, християни, йдемо в неділю до церкви, щоб «зустрітися з воскреслим Господом», або ж, краще сказати, «дозволити Йому нас зустріти», для того, щоб «почути Його слово, підкріпитися Його трапезою і, таким чином, ставати Церквою, тобто, Його живим містичним Тілом у світі».

Це, як зауважив Папа, від самих початків добре зрозуміли Ісусові учні, які «святкували євхаристійну зустріч з Господом у той день тижня, який євреї називали “першим у тижні”, а римляни – “днем сонця”, бо саме того дня Ісус воскрес із мертвих та явився учням, розмовляючи з ними, споживаючи спільну трапезу й даючи їм Святого Духа». Також і «вилиття Святого Духа в П’ятидесятницю відбулося у неділю».

«Задля цих причин, неділя є для нас святим днем, освяченим Євхаристійним богослужінням – живою присутністю Господи між нами і для нас. Саме Свята Меса, отже, творить християнську неділю! Християнська неділя обертається навколо Святої Меси. Що ж це за неділя для християнина, якщо забракне зустрічі з Господом?» – сказав Святіший Отець, додаючи:

«Існують християнські громади, які, на жаль, не мають можливості втішатися Святою Месою кожної неділі. Але також і вони в цей святий день покликані збиратися на молитву в ім’я Господнє, слухаючи Боже слово та гаряче прагнучи Євхаристії».

Далі Глава Католицької Церкви зауважив, що деякі секуляризовані суспільства втратили християнське розуміння неділі. Й у таких ситуаціях необхідно «наново оживити це усвідомлення» для того, щоб «відновити значення свята», не втратити його справжнього сенсу, значення радості, парафіяльної спільноти, солідарності, відпочинку, який приносить полегшення душі й тілу. Вчителькою цих цінностей, «неділя за неділею», є Пресвята Євхаристія, а тому Другий Ватиканський Собор наголошував, що будучи «першочерговим святом», неділя повинна бути днем стриманості від праці.

«Недільне утримання від праці, – вів далі Папа, – не існувало в перших віках: воно є специфічним внеском християнства. Згідно з біблійною традицією, євреї відпочивали в суботу, а в римському суспільстві не було передбачено щотижневого дня стриманості від важкої праці. Саме християнський сенс синівського, а не рабського життя, натхнений Пресвятою Євхаристією, вчинив неділю, майже всезагально, днем відпочинку».

За словами Святішого Отця, без Христа ми приречені бути опанованими втомою від щоденності та страхом перед завтрашнім днем. Натомість, недільна зустріч з Господом дає нам сили для того, щоб «переживати сьогодення з довірою та мужністю і з надією прямувати вперед». Врешті, Євхаристійне сопричастя з Ісусом є випередженням «незахідної неділі», коли вже не буде більше ні трудів, ні болю, ні сліз, але радість повноти життя з Господом. Про це також нам пригадує недільна Служба Божа, навчаючи ввірятися в руки небесного Отця.

«Що можемо відповіти тому, хто каже, що на Святу Месу непотрібно ходити, навіть у неділю, бо важливим є жити добре та любити ближнього? Це правда, що якість християнського життя вимірюється здатністю любити, як сказав Ісус: “З цього пізнають, що ви – мої учні: якщо матимете любов одні до одних”; але хіба можемо впроваджувати Євангеліє в життя, не черпаючи, неділя за неділею, необхідної для цього енергії з невичерпного джерела Пресвятої Євхаристії? Ми не йдемо на Святу Месу, щоб дати щось Богові, але щоб отримати від Нього те, чого дійсно потребуємо», – сказав Папа, підсумовуючи»:

«Чому в неділю потрібно йти на Святу Месу? Не вистачить відповісти, що таким є церковний припис; він лише допомагає зберегти цінність неділі, але його самого недостатньо. Ми, християни, потребуємо брати участь в недільній Святій Месі, бо лише завдяки Ісусовій благодаті, Його живій присутності в нас і між нами, можемо впроваджувати в життя Його заповідь, і бути, таким чином, Його вірогідними свідками».

Джерело – uk.radiovaticana.va