У суботу 11 листопада мукачівська парафія святого Мартина урочисто відзначила свято свого покровителя. Перед святковою Месою священики дієцезії вислухали конференцію, яку провів для них запрошений з Угорщини гість єпископ Антал Шпані.

Під урочисте звучання органу і труб, священики та єпископи увійшли до храму. На початку богослужіння настоятель парафії привітав архиєпископа Львівського Мєчислава Мокшицького, єпископа-ординарія Сийкешфегирвару Антала Шпані, єпископа Харківсько-Запорізького Станіслава Широкорадюка та місцевого ординарія Антала Майнека, всіх присутніх священиків, представників дипломатичного корпусу Консульства Угорщини з Берегова та Ужгорода, паломників, котрі приїхали, сестер-монахинь та всіх присутніх вірних.

Літургія Слова, як це буває звичайно на таких урочистостях, пригадує нам багатомовність нашого краю і була проведена українською, угорською, словацькою і німецькою мовами.

Проповідь виголосив єпископ Антал Шпані, переклад на українську мову робив настоятель хустської парафії св. Анни о. Олександр Сулінчак. Проповідник насамперед висловив свою радість з нагоди святкування урочистості святого Мартина у мукачівській катедрі, можливо на різних мовах, але в єдиному намірі, єдиним серцем на славу Божу.

«Ми живемо у світі, у якому на жаль надзвичайно мало часу видається для того, щоби трошки зупинитися, трошки перевести дух… Адже людина і людське серце створене не тільки для постійної безперестанної боротьби і виконання своїх обов’язків. Людське серце створене Богом для радості! – сказав єпископ Антал Шпані – Добре слово чи доброзичливий погляд чи усмішка також може прикрасити, зробити гарним, добрим, щасливим день для іншої людини. Що потрібно, щоби це добро побачити? Святий апостол Петро нас вчить у своєму листі – потрібний інший погляд, інші очі, духовний погляд, духовні очі…»

Далі він скерував духовний погляд присутніх на постать святого Мартина Турського, життя якого гідне наслідування. «Чого ми можемо навчитися від святого Мартина, живучи понад 1700 років після того, як він жив? Можемо навчитися як треба приймати і співпрацювати з Божою благодаттю,» – сказав ординарій Сийкешфегирвару. І заохотив всіх за прикладом святого дозволити Божій благодаті змінювати наше життя на краще; бути миротворцями і «прийнявши Господа, любімо один одного у цьому світі цією Господньою любов’ю, яка зцілює рани, яка згладжує нерівності, примирює конфронтуючих і спонукає нас жити на славу Божу і на користь один одному.»

Як було оголошено після Причастя, що тепер буде молитва, якою буде урочисто закрито Фатимський рік в Україні. Єпископи підійшли до статуї Фатимської Богородиці і, ставши на коліна, просили материнської опіки Діви Марії. У присутності місцевого ординарія Антала Майнека, Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Широкорадюка, єпископа Антала Шпані з Угорщини та великої кількості священиків і вірян молитву до Пресвятої Богородиці виголосив архиєпископ Львівський Голова Конференції Єпископів України Мечислав Мокшицький. Після цього, сказані єпископом Анталом Майнеком слова «Ave Maria…» підхопили всі присутні у соборі. Ця спільна рецитована молитва проникла до глибини душі кожного.

Опісля відбулося вручення нагород святого Мартина «Pro Fides» i «Pro Caritate». За 26-річне служіння у парафії с. Довге та околицях пам’ятна медаль та грамота була вручена за найрізноманітнішу харитативну працю сестрам-вінценткам, які за цей час тут служили у загальній кількості 15-ти осіб. Нагороду за віру, котру передавала підростаючому поколінню під час багатьох років катехизації, отримала Сільвія Сопов із Шишловець.

Перед розісланням єпископ Антал Майнек висловив вдячність за скероване до нас слово єпископу Анталу Шпані, за молитву на завершення Фатимського року архиєпископу Мєчиславу Мокшицькому, за участь єпископу Станіславу Широкарадюку, всім присутнім за участь в урочистості, а також хору та музичному супроводу. Піднесеності святу додало те, що під час Меси була гра не лише на органі, а теж на трубах і на тараготі.

На завершення святкової Меси єпископ Антал Майнек уділив усім присутнім благословення реліквіями святого Мартина, що зберігаються у кафедральному храмі.

Тетяна Решетар