Папа: щоб прийняти скарб Божого царства, потрібні пошук та жертва

Христовий учень – це не той, хто позбавляє себе чогось суттєвого, але той, хто віднайшов щось набагато більшого. На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 30 липня 2017 р., присвятивши свої роздуми Ісусовим притчам про закопаний скарб і цінну перлину.

Як зауважив Святіший Отець, згадані Христові порівняння підкреслюють рішучість їхніх головних діячів, яка полягає в тому, аби продати все, що мають, задля того, щоб придбати цінність, яку вони відкрили. В першому випадку мова йде про землероба, який випадково знайшов скарб, закопаний на полі, на якому працював, й оскільки це поле не було його власністю, він вирішив ризикнути: продати все своє майно, аби придбати поле й не втратити цю виняткову нагоду. Друга історія розповідає про купця, який бувши експертом, розпізнав дуже цінну перлину, й вирішивши поставити все на неї, продає інші, аби її придбати.

«Ці притчі підкреслюють дві ознаки, які стосуються посідання Божого царства: пошук та жертва. Це правда, що Боже царство є відкритим для всіх, воно є даром, подарунком, благодаттю, але воно не дається нам на срібному полумиску, а вимагає певного динамізму: йдеться про те, щоб шукати, прямувати вперед та засукати рукави», – сказав Наступник святого Петра, пояснюючи:

«Наставлення шукання є суттєвою умовою для того, щоб знайти; необхідно, щоб серце палало бажанням досягнути цінне благо, тобто, Боже царство, яке уприсутнюється в особі Ісуса. Бо це Він – прихований скарб, дуже цінна перлина. Він є фундаментальним відкриттям, яке може стати вирішальним поворотним моментом в нашому житті, наповнивши його значенням».

Папа звернув увагу на те, що землероб і купець перед обличчям цього неочікуваного відкриття усвідомлюють, що мова йде про «унікальну нагоду, яку не можна втрати». А тому продають все, що мають. Мова йде про те, що належне цінування «безмежної вартості скарбу» веде до рішення, «яке включає також жертву, втрату й зречення».

«Коли скарб і перлину відкрито, тобто, коли ми знайшли Господа, необхідно подбати про те, щоб ця знахідка не залишилася безплідною, але пожертвувати задля неї будь-якою іншою річчю. І мова не йде про те, щоб гордувати всім іншим, але про те, аби підпорядкувати все Ісусові, ставлячи Його на першому місці», – пояснив Святіший Отець, додаючи:

«Христовий учень – це не той, хто позбавив себе чогось важливого, це той, хто знайшов щось набагато більше: він знайшов повноту радості, яку може дати лише Господь. Мова йде про євангельську радість зцілених хворих, прощених грішників, розбійника, перед яким відчиняються двері раю».

У цьому контексті Папа Франциск пригадав основну думку свого першого Апостольського напоумлення, яке так і називається: «Радість Євангелія». У ньому він пригадує, що радість Євангелія наповняє серця та життя тих, які зустрічають Ісуса. Ті, хто дозволяє, аби Він їх спас, визволяються від гріха, смутку та внутрішньої порожнечі і самотності. Адже з Ісусом Христом завжди народжується та відроджується радість.

«Сьогодні у притчах нам запропоновано споглядати радість рільника та купця. Це радість кожного з нас, коли ми відкриваємо у своєму житті близькість і сповнену відрадою присутність Ісуса. Присутність, яка перетворює наше серце та відкриває його на потреби й відкритість для співбратів, особливо – найслабших», – підсумував Святіший Отець, закликавши: «Молімося за заступництвом Пречистої Діви Марії за те, щоби кожен з нас щоденними жестами і словами вмів свідчити про радість, яка випливає з того, що ми віднайшли скарб Божого царства, тобто, любов, яку Отець подарував нам через Ісуса».

Джерело – uk.radiovaticana.va