Київсько – Житомирська дієцезія отримала свого Пастиря | Мукачівська Римсько-Католицька Дієцезія

Київсько – Житомирська дієцезія отримала свого Пастиря

День 24 червня впишеться золотими літерами в історію Київсько – Житомирської дієцезії. В цей день в конкафедральному храмі св. Олександра в Києві відбулась консекрація та інгрес дієцезіального єпископа Віталія Кривицького, який став 63 пастирем столичного міста Києва.

Головним святителем був архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті, Апостольський Нунцій в Україні, а співсвятителями — Мечислав Мокшицький, Львівський митрополит та єпископ Броніслав Бернацький, ординарій Одесько – Симферопольської дієцезії РКЦ. Єпископат Римсько-Католицької Церкви в Україні з’їхався з цієї нагоди до Києва.

На урочисту хіротонію прибули також майже 200 священиків з України, Польщі, Білорусі. Приїхали салезіанці з різних міст, участь взяли священики з Православних Церков, представники влади, дипломати. Розділити радість прибули матір, брат та рідні Віталія Кривицького. На початку Меси єпископ Віталій Скомаровський, дотеперішній Апостольський Адміністратор Дієцезії привітав всіх прибулих та просив огорнути молитвою єпископа Віталія Кривицького.

Буллу від Папи Франциска, в якій Папа номінує достойного Владику Віталія Кривицького дієцезіальним єпископом Київсько – Житомирської дієцезії – зачитав о. Віталій Безшкурий, настоятель храму св. Олександра. Вірні в храмі зустріли це оплесками.

Під час проповіді Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, з притаманним собі почуттям гумору та безпосередністю, звернувся спочатку з подякою до єпископа Віталія Скомаровського, який весь рік очолював дієцезію. А потім – скерував свої слова до єпископа Віталія Кривицького:

«Дорогий владико, сьогодні урочистість Різдва Йоана Хрестителя, це особлива постать у Євангелії. Ми могли би назвати його тінню Ісуса, він завжди існує для того, щоби вказати на Христа. І є один момент у його житті, коли він у розпачі, бо не знає чи добре зрозумів, ким є Христос. Але коли йому відповідають, він вмирає спокійно. Він хрестить своїх братів у вірі. Але його хрещення — лише фігура хрещення Ісуса. Він витривалий перед тим, як сильні світу цього грішать, і коли він сварить їх за вчинені гріхи, він знає, що втратить життя. І це гарний приклад до наслідування.

Але ми також чули читання, яке стосується Єремії. Також і він є особливою постаттю. Як і ви, він не очікував, що має стати пророком і зробив усе, щоби ним не стати. І в цьому є подібність. Але ні його молодий вік, ні всі труднощі не змогли зробити так, щоби його це оминуло. Ми не бажаємо, щоби ви сказали, як пророк Єремія: хай би не настав той день, коли я народився. Я переконаний, що всі ці священики зроблять усе, щоби вам ніколи не спадали на думку такі слова. А будуть ставитися до вас, як до брата і приятеля. Небезпека виникає тоді, коли приймаються небажані рішення. Але це частина ваших обов’язків. Цей дух влади, який вам поручений.

….Зустрічати людей серцем і промовляти до серця, як це вмів святий Йоан Боско, в цьому Вам допоможе салезіанська харизма.

Але є ще один складніший пункт: єпископ завжди залишається самотнім. У тиші каплиці, у труднощах офісу потрібно приймати важливі рішення. Знаючи, що не зможете сказати чому ви їх прийняли. Для того, щоби захистити тих людей, заради яких ці рішення прийняті. Тоді знайдуться каміння. І потрібно до цього звикати. Шкіра стане трохи грубшою з часом, а м’язи тих, які кидають каміння, слабшими, бо вони побачать, що не можна інакше. Це трудність, але величезною радістю лишається можливість продовжувати бути братом і батьком», — сказав Апостольський Нунцій.

«Отож, хай ті очі продовжують бігати і дивитися, і шукати сонце, як в Одесі, а ми будемо йти за вами позаду, переконані, що ви бачите світло попереду. Кілька разів ви нас поведете на пляж, а кілька разів на Хресну Дорогу. Але ми будемо йти за пастирем. Український народ — дуже добрий народ. Він хоче мати лише модель, приклад до наслідування. І враховуючи, що століттями його шукають і не знаходять. Не просимо бути прикладом для всього народу, але маленьким знаком Христа для живої спільноти, яка пророкує до Христа живого».

Після урочистої обітниці єпископа-кандидата і літанії до всіх святих, під час якої Віталій Кривицький лежав долілиць розпочалася та частина богослужіння, яка іменується хіротонією, тобто рукоположенням.

Сенс цього сакрального жесту полягає в тому, що єпископи – носії апостольської місії та влади – накладають долоні обох рук на голову кандидата, який на знак покори стоїть навколішки. Цим давнім жестом знаменується прийняття когось під свою владу. Рукоположення розпочали головний консекратор і єпископи-співслужителі. Згодом усі єпископи повторили цей жест. Молитву висвячення, разом з головним служителем свячень і співслужителями над Віталієм Кривицьким прочитали всі присутні єпископи.

Важливим знаком стало тримання над головою нового єпископа розгорнутого Євангелія, під час молитви консекраційної Архієпископа Клаудіо. Це символізує повну відданість Слову Божому і Благій Звістці.

Після цього з молитви розпочалася частина богослужіння, пов’язана з помазанням олією (святим хризмом). Його уділив головний консекратор. Цей сакральний жест має сенс «помазання на управління», як це відбувалося ще за старозавітних часів.

На завершення рукоположення нововисвячений єпископ отримав єпископські інсигнії: перстень на знак участі у любові й опіці, якими Христос оточує Церкву, митру, що символізує святість, якою єпископ має світити перед людьми і пасторал – символ пасторської влади, який зберігся від Житомирських єпископів XIX-XX ст. — що означає прийняття пастирського служіння.

Після вручення пасторалу Нунцій, головний консекратор, попросив нововисвяченого єпископа Віталія, як пастиря Київсько-Житомирського, зайняти місце на своїй кафедрі. Таким чином, Меса розпочалася під головуванням Апостольського нунція архієпископа Клаудіо Ґуджеротті, а продовжилася на чолі нововисвяченого дієцезіального єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького. Всі єпископи, а за ними священики передали вже своєму пастирю знак миру та вітання.

Наприкінці Святої Меси прозвучав гімн прослави «Te Deum». Новий єпископ у супроводі архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископа Броніслава Бернацького у процесії пройшов через храм, уділяючи своє перше єпископське благословення.

Після Святої Меси – слова вітань від Митрополита Мечислава Мокшицького, представників духовенства та монашества, багато теплих слів від парафіян.

Нововисвячений єпископ Віталій Кривицький наприкінці Меси дякував усім, кого зустрів на своєму життєвому шляху: батькам, родині, вихователям, священикам, молоді. Владика Віталій наголосив, що надалі хоче служити молоді. Братам в єпископстві Віталій Кривицький подякував за те, що прийняли до своєї спільноти і пообіцяв разом із нововисвяченим Едвардом Кавою знизити спільну середньовікову в Єпископаті. Священикам Київсько-Житомирської дієцезії єпископ сказав: «Сьогодні, в урочистість св. Йоана Хрестителя, я переживаю свою Вербну неділю. Коли дійду до Великої п’ятниці – не залиште мене також».