Блаженнішого Любомира поховали в крипті Патріаршого собору
(прощальне слово Блаженнішого Святослава)
Світлої пам’яті Блаженнішого Любомира у супроводі єпископів, численного духовенства, тисяч вірних та всіх людей доброї волі 5 червня 2017 року поховали в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового.
Перед похованням Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав від імені свого попередника новопреставленого Блаженнішого Любомира висловив слова прощання та слова вдячності єпископату, священикам, монахам, вірним, родині та всім, з ким доводилося Блаженнішому співпрацювати та співслужити.
Блаженніший Любомир сьогодні, перш за все прощається зі Святішим Отцем Франциском, Папою Римським, якого так давно знав як кардинала Буенос-Айресу. Від якого почув вітання українською мовою: Слава Ісусу Христу і перший прийняв свідчення, які ще тоді Берґольйо Хорхе Марія кардинал Буенос-Айресу розповів про свого учителя владику Степана (Чміля). Сьогодні на ваші руки, владико Кириле (спеціального посланця на похорон. – Ред.), Блаженніший Любомир складає вдячність Святішому Отцеві. Вдячність за те, що прислав свого особистого представника і зараз серцем і молитвою є поміж нами.
Прощається Блаженніший Любомир з Апостольським Нунцієм, владикою Клаудіо Ґуджеротті, якого знав так багато років. Він був архімандритом римським студитів, а владика молодим монсеньйором у Східній конгрегації. Блаженніший вам дякує за всі ті останні роки і місяці вашого спілкування уваги і молитви за нього.
Блаженніший Любомир прощається з усією колегією кардиналів Святої Римської Церкви. Зокрема, дякує тим, які прислали своїх особистих представників сюди, аби бути разом з нами і розділяти наш смуток.
Блаженніший дякує своєму давньому приятелеві кардиналові Крістофу Шенборну – Архиєпископу Відня за його лист-співчуття і за його представника, який привіз глибокі сердечні слова його еміненції з Відня до Києва.
Наш Блаженніший Любомир дякує кардиналу Вен-Труа – кардиналу Парижа, який теж прислав свого представника.
Блаженніший Любомир дякує своїм співбратам у кардинальському співслужінні. Архиєпископу Дзівішу з Кракова, кардиналу Нікольсу з Лондона, які так перейнялися кончиною нашого Батька і назвали його одним з найбільших єпископів нашого часу. Усім членам кардинальської колегії Блаженніший Любомир сьогодні щиро вдячний за молитви.
Блаженніший Любомир прощається з членами Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Каже усім вам: Дорогі співбраття у єпископстві, спасибі, за любов, молитву.
Гадаю, Блаженніший є той, який збудував єдність усередині нашого Синоду і залишає нам цю єдність як великий заповіт – у мирі і любові Любомира будуймо глобальну українську Церкву.
Блаженніший Любомир хотів би подякувати нашим владикам, які приїхали здалеку. Владиці Митрополиту Стефану з Філадельфії, владикам зі Стемфорду, Парми. Дякує владиці Браяну зі Саскатуну, який представляє всю нашу українську Канаду. Дякує Митрополиту владиці Євгенові, який представляє нашу Церкву з Польщі. Дякує нашим владикам з усієї Західної Європи: Італії, Франції, Англії, які залишили все і потрудилися бути тут з нами.
Гадаю, Блаженніший Любомир сказав би: Дякую, що потрудилися.
Щире спасибі від Блаженнішого Любомира владикам Римо-Католицької Церкви в Україні, які його любили і поважали і прибули сьогодні, аби разом з нами молитися.
Дякуємо за той момент братерства і єднання. Любімося і живімо в мирі.
Особливе слово вдячності Блаженніший Любомир сьогодні скеровує тим, хто приїхав сьогодні з-за кордону і представляє інші Греко-Католицькі Церкви свого права.
Особлива вдячність від Блаженнішого Любомира владиці Йосифу Верту, який приїхав аж з Новосибірська (Росії) і є ординарієм для східних католиків у Російські Федерації.
Блаженніший Любомир дякує отцю-архімандриту Сергію Гаїку, який очолює Греко-Католицьку Церкву в Білорусії. І теж сьогодні є між нами.
Особлива вдячність сьогодні лунає до наших братів у Румунії. Між нами є владика Флоріан, єпископ Клуж-Напоки, який привіз сердечне співчуття від Верховного Архієпископа Лучано, кардинала, Отця і Глави Румунської Греко-Католицької Церкви.
Блаженніший Любомир особливим словом вдячності звертається до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Тому що від імені нашої Церкви був її співзасновником.
Особливо Блаженніший Любомир дякує предстоятелям наших Українських Православних Церков, які особисто прийшли, аби помолитися за його вічний спочинок і скласти нашій Церкві свої співчуття. На руки владики Євстратія Зорі Блаженніший Любомир складає слова вдячності його святості Патріарху Філарету за молитву, за присутність, за повагу.
Також Блаженніший складає вдячність Предстоятелю Української Православної Автокефальної Церкви. Між нами є священик, який представляє їхню спільноту, – отець Віталій. А всі бачили, як пізно ввечері п’ятниці у Львові владика Макарій особисто прибув, щоб віддати шану Блаженнішому Любомирові.
Дуже дякуємо владиці Ігореві (Ісіченкові) з Харкова, який теж прибув, аби сьогодні разом з нами молитися.
Дякуємо представникові Лютеранської протестантської Церкви в Україні. Між нами є пастор Андрій, який її представляє.
Блаженніший Любомир дякує всім іншим членам Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, які в ці дні до нас завітали. Зокрема, владиці Маркосу, який очолює Вірменську Апостольську Церкву в Україні і вчора разом з нами молився на Літургії.
Блаженніший дякує всім християнам України та людям доброї волі незалежно від конфесії, які в ці дні з ним моляться і за нього моляться.
Блаженніший Любомир каже сьогодні щире спасибі нашому духовенству, яке так численно сьогодні прибуло, аби провести в останню путь свого Батька.
Блаженніший Любомир прощається зі своїми найближчими співпрацівниками у Києві, особливо з владикою Богданом (Дзюрахом). Владико Богдане, Господь Бог саме вам дав ласку уділити Таїну Маслосвяття за день до його відходу у вічність. Він вдячний вам за те, що ви очолили оргкомітет і все зробили для того, аби ми спокійно молилися. Ми знаємо, що ви були його вірним не лише співпрацівником, а й сином.
Блаженніший Любомир прощається з владикою Йосипом (Міляном). З усією Київською Архиєпархією, з її духовенством і монашеством.
Блаженніший Любомир особливо хотів би обняти і подякувати тим, які творили його найближчу і найріднішу спільноту в його домі. Блаженніший дякує сестрі Вероніці, яка дванадцять років рано, ввечері, вдень, вночі чувала над нашим Батьком. Це вона закрила йому очі, і дала вістку, що наш Блаженніший уже з Господом. Спасибі вам, сестро, за особисту відданість і любов до нашого Батька.
Блаженніший дякує отцеві Єроніму, отцю Миколаєві – своєму секретареві. Усій спільноті сестер Служебниць у Княжичах. Усім отцям і сусідам.
Особливо Блаженніший Любомир хоче попрощатися і сказати своє батьківське спасибі нашій Трьохсвятительській семінарії у Княжичах, яку він відродив у Києві майже після 300-літнього забуття.
Прощається з тими лікарями, які чували над його здоров’ям останні роки, місяці, години.
Його блаженство прощається з монашетсвом. Він завжди за своєю поставою, своїм духом залишався монахом. Зокрема, прощається зі студійським монашеством.
Блаженніший Любомир прощається зі своєю родиною. Він усіх нас вчив бути дітьми так, як він був дитиною в себе в родині.
Ми вдячні тій родині, яка видала з себе такого Великого Мужа, Великого Чоловіка, Велику Людину, якого, як ми бачимо в останні дні, Господь уже починає прославляти своєю славою.
Блаженніший прощається сьогодні з цілою нашою Церквою в Україні і на поселеннях. Це він дав гасло: Єдиний Божий люд у краї на Київських горах. Це він намагався помогти нашій Церкві відкрити своє київське коріння як Церкви спадкоємниці Володимирового Хрещення. Тому за велінням Божим саме тут, на березі хрещальної купелі сивоголового Дніпра, Господь Бог велів йому спочивати навіки.
Усім вірним нашої Церкви Блаженніший Любомир складає своє батьківське спасибі і просить про молитву.
Блаженніший Любомир прощається з тобою, золотоверхий Києве. Він вдячний тим десяткам тисяч людей, які впродовж останніх днів прийшли до Собору попрощатися з ним.
Блаженніший Любомир вдячний всім киянам і гостям столиці, які по кілька годин під пекучим сонцем стояли в черзі, аби прийти і в сльозах перед ним схилити свою голову. Блаженніший бачив немічних людей на інвалідних візочках, на милицях, з паличками, які тремтячою рукою торкалися його домовини. Блаженніший бачив батьків, які з дитячими візками приїжджали сюди, аби показати своїм дітям Велику Людину. Зі зворушенням прикладали образки до його домовини.
Києве, дякую тобі, лишайся християнським, лишайся другим Єрусалимом.
Блаженніший Любомир виграє свою останню кобзарську лебедину пісню тобі, Україно, тобі, обітована земле, Українського народу. За тебе, за твою свободу і гідність, за мир і перемогу, він сьогодні молиться у небі перед престолом Всевишнього. І каже до тебе, Україно: Заповідь Христову залишаю вам – любіть один одного. По тому пізнають люди, що ви є мої учні, каже Христос, як матимете любов між собою.
Прощаємося з тобою, наш дорогий Батьку! Спочивай у мирі. У домі Небесного Отця молися за всіх нас. Вічная тобі пам’ять.
Джерело – Католицький оглядач з посиланням на Департамент інформації УГКЦ
Завантажується ...