Єпископ Антал Майнек про сьогоднішню Мукачівську дієцезію

27 березня виповнюється 15 років відтоді, як на території Римсько-Католицької Апостольської Адміністрації Закарпаття була встановлена Мукачівська дієцезія. З цієї нагоди Католицький Медіа-Центр поспілкувався з Його Преосвященством Анталом Майнеком OFM, першим єпископом дієцезії, а раніше – Апостольським Адміністратором цього краю.

– Ваше Преосвященство, як на сьогодні виглядає Мукачівська дієцезія, скільки вірних римо-католиків, священиків та чернечих згромаджень?

Наша Мукачівська дієцезія нараховує 54.000 вірних, на якій зареєстровано 47 парафій та 54 філії. Маємо чотири чоловічих і десять жіночих монастирів. Щодо священиків, то на даний момент в нашій дієцезії служать тридцять п’ять священиків (включаючи монахів) та 2 постійних диякона. З них двадцять один священик з України (п’ятнадцять із Закарпаття), три з Угорщини, шість з Польщі, три зі Словаччини, два з Німеччини.

– Зовсім недавно я почула від одного ліванця, добре знайомого з особливостями ментальності різних регіонів України, що саме на території Мукачівської дієцезії мешкають люди, що, як ніхто інший, живуть вірою й духом Католицької Церкви. Що, на ваш погляд, сприяло такій міцній вірі в цьому регіоні?

Відповідь на це запитання криється в історичних подіях, які відбувалися на Закарпатті. Тутешні люди завжди були побожні. Це насправді рідкісно: небагато є місцевостей, де мирно співіснують люди різних віросповідань і національностей. Характерним для цього регіону були багатодітні сім’ї, які, хоч і часто жили в бідності, мали дуже сильну віру. У Небесного Отця шукали та знаходили свій спокій та радість.

Перед Другою світовою війною переважали греко-католики, реформати (кальвіністи), римо-католики та євреї. До моменту поширення націоналістичної, шовіністичної ідеології в цьому регіоні, мирно жили пліч-о-пліч русини, угорці, євреї, шваби (німці). Воєнний та повоєнний періоди завдали  великих страждань мешканцям Закарпаття: чимало євреїв, а потім і німців, було відіслано на примусові роботи – навіть жінок і дітей. Трохи згодом у концентраційні табори на примусові роботи забирали й угорців. Мало хто повернувся, а якщо й верталися, то з підірваним здоров’ям і знівечені.

Русинів, які переважно за віросповіданням належали до греко-католиків, примушували прийняти православ’я. Тих священиків, які на це не погоджувалися, забирали в табори. На той час у нас служило 48 священиків, і в заслання пішло близько половини з них.

Після розпаду Радянського Союзу настав період свободи віросповідання. Почалося відродження як Греко-Католицької Церкви, так і інших конфесій. Останнім часом з’явилося багато різних протестантських общин. Загалом на сьогодні більшість становлять православні (МП), греко-католики, реформати, римо-католики та різноманітні протестантські церкви. Але співвідношення змінилося не тільки за віросповідною належністю, а й за національною. Зараз уже русини здебільшого вважають себе українцями. У радянські часи сюди переселилося чимало росіян. Євреїв і німців значно поменшало, багато німців емігрувало до Німеччини. Дуже зросла кількість ромів.

В останні роки багато угорців Закарпаття перебралося в Угорщину, переважно це молоді люди. Та й узагалі за кордон на заробітки виїжджає багато людей усіх національностей.

Місцеві мешканці вміють поважати одне одного як щодо віросповідання, так і щодо національності. Тут є небагато родин, предки яких належали б менше ніж до трьох різних національностей. І ця національна та віросповідна різноманітність має свій позитивний вплив. Люди багато добра черпають одне від одного. Буває, що приїздять невеликі групи людей з інших регіонів, які намагаються залякати представників національних меншин, особливо угорців. Однак тутешні українці вірні люблячому Господу Богу прагнуть жити згідно зі своєю вірою.

– А як із новими покликаннями?

На жаль, в останні роки кількість покликань зменшилася. Були часи, коли в нас було 14 семінаристів, тепер їх тільки четверо, але й за це дякуємо Господові Богу. Коли я приїхав на Закарпаття (це було 1989 року), тут служили вісім старших священиків. Усі вони вже померли. Але Небесний Отець дав нові покликання. Сьогодні в нашій дієцезії служать 22 дієцезіальні священики та 13 ченців із різних орденів.

Також останнім часом, після німців, угорці теж залишають Закарпаття. Виїхало кілька наших священиків… І, на превеликий жаль, уже троє священиків покинули своє служіння. Молимося, щоб Господь Бог оберігав нас у вірі, надії та любові.

– Як плануєте святкувати 100-річчя об’явлень Фатімської Матері Божої?

Від 13 травня до 13 жовтня намагатимемось урочисто провести ювілей об’явлень. Протягом цих 6 місяців що 13 числа будемо влаштовувати молитовні години та 12–24-годинні адорації. Одна статуя Фатімської Матері Божої мандруватиме з парафії до парафії по всій дієцезії. Заплановано паломництвадо марійних санктуаріїв, катехитичні змагання й конкурси малюнків на цю тему.

– І на завершення, Ваше Преосвященство, просимо про побажання українському народу в такі нелегкі часи.

Бажаю шановним читачам благословенних Великодніх свят. Молімося щодня, щоб і на Сході України запанував довгоочікуваний Божий мир.

Дякую за розмову

Підготувала: Ірина Островська
Фото: munkacs-diocese.org

Джерело – kmc.in.ua