Кардинал Паролін про Україну: не очікував побачити стільки страждань

Перед своїм відльотом назад до Ватикану кардинал П’єтро Паролін, який перебував в Україні з візитом 15-20 червня 2016 р., зустрівся з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та з журналістами на короткому брифінгу.

Зустріч відбулася в Митрополичих палатах на території державного заповідника «Софія Київська», що, звісно, саме по собі є промовистим знаком. Це храмовий комплекс, але він не належить жодній з українських православних Церков. Це територія християнська, але вона належить державі. Таким чином, держава немовби образно каже, що вона цілком готова до позаконфесійної співпраці.

 
«Мир потрібен, але не за будь-яку ціну»

Вів зустріч представник євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк, який головує в Раді згідно з чергою головувань. Рада Церков у повному складі, разом із журналістами, терпеливо чекала на прибуття кардинала, у графіку якого все ж таки знайшлося місце на відвідання Лаври, що попервах стояло під сумнівом. Держсекретар Ватикану бачив біженців на Сході, священиків і семінаристів на Заході, бідних у столиці України; але бачив він також і те, що у нашій державі становить ключові місця та визначні пам’ятки.

Відкриваючи засідання, п. Антонюк відзначив, що цього року ВРЦіРО відзначає 20‑річчя свого існування й тішиться своїми здобутками: Рада об’єднує представників віросповідних спільнот, які представляють 90% населення України. «Ми йдемо разом уже 20 років, і наша мета — об’єднати зусилля представників різних релігійних організацій України, аби служити суспільству, аби наша країна тримала Боже благословення».

Кардинал звернувся до присутніх із підготовленим словом та передав також членам Ради братні обійми Папи Франциска, як Папа його просив перед візитом в Україну. «Заради того, щоб дати свідчення про Господа Христа, полягли вірні кожної конфесії. Вони становлять не лише світоч нашої євангельської послідовності, але також, тепер, стали могутніми заступниками на небесах. І поряд із християнами — євреї, які також заплатили дорогу ціну смертей; татари, мусульманського віросповідання, які зазнали тягаря насильства та несправедливості», — говорив кардинал, підводячи до теми сучасних страждань людей України та свідчення, яке перед лицем цих страждань можуть дати всі віруючі всіх Церков та релігій.

Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, згадав подібну зустріч папи св. Йоана Павла ІІ із членами ВРЦіРО, яка відбулася 15 років тому. На тій зустрічі був присутній кардинал Любомир Гузар — один із творців Ради. Папа був зворушений тією зустріччю до сліз. Сказав, що такої Ради, яка би представляла не тільки християнські конфесії, але й інші вірування, в інших країнах немає. Тому він назвав Україну «лабораторією екуменізму». Блаженніший подякував Державному секретареві: «За те, що ви привезли не тільки добре слово від Папи Франциска, але дали старт доброму ділу, яке він сам особисто ініціював». Важливо, що Акцією «Папа для України» Святіший Отець став поруч із нами, поруч зі стражденними, з дітьми, які постраждали від агресії, підкреслив Голова УГКЦ, і запросив Папу Франциска приїхав в Україну. «Впевнений, що це буде візит історичний, але також поворотний у нашій історії. Віруючі люди кажуть: якщо Папа приїде в Україну, війна закінчиться».

Звісно, згідно з усіма правилами та протоколами, Папа Римський не приїжджає туди, де тривають воєнні конфлікти, але передавати запрошення йому можна. Слова голови греко-католиків підтверджували у своїх виступах інші члени ВРЦіРО, доєднуючись до запросин Папи в нашу державу.

Архиєпископ Євстратій Зоря, УПЦ КП, передав вітання від імені Патріарха Філарета, який цього дня перебував на традиційному відпусті в Луцьку, де парафія Святої Трійці саме відзначала своє відпустове свято. Він підкреслив значення Ради Церков, де 18 членів мають рівні права, незалежно від того, яку кількість вірних кожна з Церков чи спільнот представляє. «Українське суспільство — різне, але воно може мати єдине спільне між собою», — відзначив арх. Євстратій і висловив побажання побувати в Римі, «втішаючись можливістю спілкування та нагодою свідчити від України про Україну, бо, на жаль, багато чого довкола України відбувалося без її участі». Зцілення українських ран можливе тільки в правді, наголосив він, і висловив сподівання, що світові релігійні лідери зуміють розпізнати, що саме відбувається в Україні.

Своє слово сказав представник мусульман України, підкресливши, що мусульмани України, також і татари, і кримські теж, перебувають разом з Україною, невідривні від її державності. «Ми завжди піклувалися про те, щоб ніколи ісламський фактор, релігійний факто не був використаний для розпалювання ворожнечі між представниками різних вір. Ми знаємо, що політика сьогодні одна, а завтра інша; а ми тут єдині як громадяни України», — сказав голова Духовного управління мусульман Криму Еміралі Аблаєв. До слова, він єдиний говорив російською мовою.

Заступник міністра культури України Світлана Фоменко також переказала через руки кардинала Пароліна запрошення для Папи Римського відвідати Україну. Міністерство культури як державний орган, що відповідає за релігійну політику в Україні, цілком підтримує принципи, за якими діє ВРЦіРО, зазначила пані заступник: мир, любов, солідарність, заради виховання молоді, заради нашого мирного майбутнього. Вона офіційно звернула увагу високого гостя на порушення прав і свобод громадян України на окупованих територіях, зокрема свободи слова і віросповідання, а також попросила представників Ради: коли вони дістають інформацію про порушення прав людини, то щоб інформували Міністерство культури, яке також буде захищати права громадян.

Привітав кардинала «з вашим історичним візитом до України» Геннадій Білорицький, юридичний радник Головного рабина України Якова дов Блайха. Він відзначив важливість того, що відбувається прямий діалог. «Посередники — це дуже добре, але у сто разів краще поглянути одне одному в очі й відбути ситуацію», — зазначив він. Найправильніше — це «стати частиною реальності», а не просто складати собі враження та думку про щось на підставі публікацій у пресі. Представник юдеїв подякував Католицькій Церкві за її позицію в справі примирення між народами та релігіями, особливо за протистояння антисемітизмові. Він також підкреслив головну думку, що Україні мир потрібен, «але не мир за будь-яку ціну».

«Не дай Боже, щоби мир — який завжди можна встановити — встановився за рахунок українців. Бо не Україна почала цей конфлікт, і не Україна має платити цю ціну. Та ціна, яку Україна вже заплатила, є дуже великою; інші гравці цього конфлікту теж мають свою ціну заплатити, й тоді можна робити насправді справедливий мир». Попри те, що різні філософи говорили про «існування багатьох правд», насправді ж правда завжди одна, відзначив п. Білорицький. «І той, хто хоче цю правду знайти, той її знайде і побачить». Він попросив, аби Католицька Церква, яка має пребагато різних важелів впливу по світі, задіяла їх усіх заради встановлення справедливого миру в Україні, й також долучився до запросин Папи Римського в Україну.

Представник УПЦ о. Микола Данилевич привітав кардинала з відвідинами Лаври — «нашого православного Ватикану» та подякував йому за «стриману, церковну позицію щодо тих подій, які відбуваються в Україні». Він відзначив, що Католицька Церква має чималий досвід примирення різних народів та конфліктів, оскільки її вірні не раз опинялися по різні сторони барикад, є приклади і в Європі, і в інших державах, коли громадяни однієї країни «між собою мали тертя». Але при цьому «вашій Церкві вдається бути миром для людей різних культур, які мають різні політичні погляди тощо». Українська Православна Церква, зазначив о. Микола, переживає зараз подібні часи, «адже наші вірні опинилися по різні сторони протистояння та проживають у різних політичних і культурних контекстах». «Від нас часто очікують протестів, якихось заяв, тієї чи іншої позиції, — чесно скажу, ми не можемо цього зробити; у такій ситуації ми можемо тільки говорити про принципи».

Використовуючи сказане колись папою Йоаном Павлом ІІ про «дві легені» тутешнього християнства, представник УПЦ відзначив, що «одна з них хвора і болить». «Ви приїхали для того, щоб допомогти її лікувати», — сказав він, при цьому відзначивши, що Католицька Церква несе допомогу бідним і потребуючим позаконфесійно і понадісторично, й цим виконує свою місію. «У сьогоднішній день, свято Святого Духа, хочеться, щоби Дух Святий нас освітив і освятив, згладив між нами контроверсії, щоб ми у мирі і благополуччі славили Бога».

 
«Майте справу з людьми надії»

Можливо, викладене буде трохи нудне для тих, хто не вміє читати поміж рядками. Але, як сказав представник юдеїв, хто хоче розпізнати правду, той її розпізнає, бо вона одна. Я не просто так наводжу детальні цитати з висловлювань представників Ради Церков, включно з представницею державної структури. Девальвація слова — це те, що чого нас привчили за радянських часів, а потім і пострадянських, коли цілу державу привчали до того, що говорити можна красиво, головне — аби красиві слова залишалися красивими словами. Тоді нічого так насправді не зміниться і буде той самий «святий спокій», який означає непорушність смерті. Ми довго жили у мертвому суспільстві, й цивілізаційний конфлікт, «розкритий» російською агресією, показав насамперед те, що є люди, які пристрасно бажають у цьому мертвому суспільстві залишатися, прагнуть Росії у вигляді реанімованого СРСР, де дуже багато красивих слів говорилося з трибун, і нічого доброго не робилося для живого суспільства.

Що ж скаже папський посланець у відповідь на чергові красиві слова? Він дипломат, і безумовно знає, чого вартує говоріння. Але, думала я, він також має знати, як повернути справу таким чином, щоб слова не залишилися у звітах, аби вони почали ставати ділом.

Кардинал подякував за цю зустріч, і насамперед за саму можливість такої зустрічі. «Також дякую вам за те, чим ви поділилися — за ваші думки, прагнення, наміри. Слухаючи вас, я зрозумів, що кожен з вас, як представник своєї спільноти, виражає бажання співпрацювати для того, щоб побудувати примирення та мир у цій державі, — сказав кардинал Паролін. — Ціную вашу Раду й те, що ви робите. У світі, де є так багато конфліктів і вони стають дедалі численнішими, ви є знаком прагнення перемогти всі напруження та конфлікти мирним способом та разом віднайти шлях розвитку. З радістю хочу скласти вам якнайкраще побажання та заохотити, щоб ви якнайбільше зростали у співпраці. У цій співпраці, такій важливій для вашої Ради та для цілого суспільства, на мою думку, потрібно зосередитися на конкретних речах».

«Звернути увагу на конкретні речі, — продовжував кардинал, — це значить щоразу більше відкривати очі, аби побачити потреби конкретної людини».

В цю мить я замислилася, що саме може мати на увазі ватиканський достойник. Якщо щоразу ширше розплющувати очі, то вони, певно, вилізуть… однак тут відповідь видається достатньо простою. Не йдеться про оскаженілий погляд «відповідно до лінії партії». Йдеться напевно про те, що «очі» нашої уваги (всіх людей поодинці й суспільства як такого) мають тенденцію час від часу заплющуватися. Навіть коли ми бачимо біду, а може, особливо тоді, коли діється щось тяжке. Пам’ятаємо бо Євангеліє, як Господь молився перед своїм арештом і стражданнями, а учні спали, «бо очі у них з горя обважніли». Саме про це йдеться у подібних закликах «відкривати очі щоразу ширше» — щоразу, коли вони заплющуються, коли погляд починає блукати деінде, коли від утоми просто хочеться забути про все.

«Під час візиту я старався передати близькість Папи, — продовжував кардинал Паролін. — У перші дні я відвідував східну частину цієї держави, де зустріч людей, які постраждали; а також сьогодні, незадовго до цієї зустрічі, я мав нагоду зустрітися з чисельною групою бідних людей тут, у Києві. Отож що б мені хотілося сказати вам як своє побажання. Шукаючи шляху глибшої співпраці, разом служіть саме таким людям. Тому що, служачи їм, можна подолати багато непорозумінь та поділів. Ви можете розраховувати на дуже великий ресурс — цим ресурсом є ваш народ!

Відвідуючи Україну, я побачив, як багато в ній страждань, особливо на сході, бо там територія, безпосередньо вражена війною, що триває. Але також ця держава страждає у своєму тілі, й це страждання видно.

Однак окрім цього, я також зустрів у людях радість. Зустрів бажання вийти з цієї ситуації. Люди проявляють солідарність, проявляють бажання допомогти одні одним. А це значить, що в людях є надія, конкретна надія. Отож ви, які становите частину цього суспільства, є його духовними лідерами, маєте більше розраховувати на цей ресурс і більше використовувати цей ресурс — людей із такою надією.

Це те, що я відчув, те, що стало моїм досвідом, і те, що я вважаю можливим шляхом розвитку в майбутньому. Звісно, з терпеливістю; з допомогою Бога Всемогутнього; але раніше чи пізніше, результати такої роботи будуть помітні: у примиренні, в мирі, в солідарності, в добробуті цієї держави.

Тому я надалі буду молитися — молитися за Україну, за мир у цій державі; також передам Святішому Отцеві все те, що я бачив, що відчув тут, і проситиму, щоб Господь поблагословив вас і всі ваші зусилля».

«Люди конкретної надії» — ось, на мій погляд, відповідь не тільки кардинала Пароліна, а й певною мірою відповідь Господа Бога для нашої ситуації. Нічого не добиваються тільки ті, хто опускає руки. Скільки ми вже знаємо прикладів успішних переселенців, біженців, які «пустили корені» на нових територіях, підняли бізнес, упорядкували життя, будують храми й допомагають своїм стражденним співбратам на Сході! Скільки всього зроблено благодійними організаціями, волонтерами, громадськими рухами. Бо це — «люди конкретної надії». Того уповання, яке пробиває Небеса.
 
«Хто мав почути, той почув»

Після завершення зустрічі з Радою Церков відбувся короткий брифінг для журналістів.

Ми чули, що Папа каже до “Авеля” у цьому конфлікті; а що він каже до другої сторони?

— Каже те, що й усім, — відповів кардинал. — Що потрібно бажати знайти вихід із цієї ситуації. Що потрібно мати політичну волю, аби це зробити. Що аби збудувати тривалий мир, потрібно сісти за стіл переговорів і провадити діалог. Папа нагадує про закони міжнародного права, запрошує пам’ятати про страждання конкретних людей. Думаю, що ці основи — це та база, якої вистачить, аби шукати мирного майбутнього і знайти розв’язання цієї ситуації.

Чи чекати нам якихось офіційних заяв Ватикану за підсумками цього візиту?

— Думаю, що я говорив досить багато протягом цього візиту, — сказав Держсекретар Ватикану. — Загалом беручи, під час моїх візитів до інших країн ще ніколи не було стільки журналістів біля мене, стільки представників засобів масової інформації. Тому не думаю, що буде потрібна якась офіційна заява Ватикану; тим більше що зазвичай ми цього не робимо. Однак я певен, що моє послання було дуже чітким. І хто хотів зрозуміти, той міг зрозуміти, тому що мої промови буди чіткі й прозорі. Головне послання, яке я хотів донести, це близькість Папи до тих, хто страждає. На цю проблему треба дивитися не тільки з погляду дипломатії чи геополітики, але звернути увагу на саму людину.

Що саме з зустрічей протягом візиту найбільше вразила?

— Я мав численні зустрічі з державними провідниками та представниками Католицької Церкви обох обрядів. Але найбільше мене вразила одна жінка в Запоріжжі, біженки з Донбасу. Вона майже нічого не сказала. Вона просто плакала й питала: «Чому? Чому це все?…» Це те, що найбільше відбилося в моєму серці — можливо, тому, що я не знаю, що відповісти…

Коли почне надходити адресна допомога постраждалим? Те, що Ви побачили, було кращим чи гіршим за Ваші очікування?

— Коли я повернуся, одразу ж передам Папі те, що я побачив, що зрозумів, і одразу ж можна буде розраховувати на особистий внесок Папи Римського, поки ще дійдуть гроші, зібрані в Європі. Деякий час це займе, бо Апостольський Нунцій в Україні має відкрити для цього банківський рахунок, на який Державний секретаріат переказуватиме кошти. Пізніше Технічний комітет на чолі з єпископом Собіло розглядатимуть проекти допомоги.

Що стосується другої частини запитання, — з одного боку, я зустрівся з тим, чого не очікував, що було гіршим за мої очікування: я зустрівся зі стражданням. А з іншого боку, було й щось краще, те, чого я не очікував: а саме, та гідність, із якою люди переживають це страждання.

Джерело: CREDO