Хресна Дорога – дорога спасіння

Шостого жовтня невелике місто Свалява приймало у себе незвичайних гостей. З нагоди освячення Хресної Дороги до нас завітали єпископ Греко-католицької Церкви о. Ніл із Ужгорода,           о. Петро Жарковський – єпископський вікарій римсько-католицької церкви, декан греко-католицького свалявського  деканату о. Володимир Іванчов з Чинадієва. Участь у великому духовному святі взяли настоятель римсько-католицького храму м. Свалява о. Антоній Зіемба, священики свалявського греко-католицького деканату о. Михайло Хваста, о. Олег Серемчук, о. Олег Гонда, о. Олександр Хваста. Приїхали паломники з м. Мукачева, сіл Свалявщини і, звісно, самі свалявчани.

Знаменно, що Хресний хід почався з вулиці, де колись народився і жив світлої пам’яті о. Діонізий (Дмитро) Дребітко, який пройшов свою хресну дорогу в далеких таборах Сибіру, не зламавшись у роки безбожництва Радянського Союзу.
Молебен Хресної Дороги є Богові милий, а нам, людям, помічний. Хресна дорога має 14 стоянь. Під час цього молебню, переносимось думками у часи Ісуса, коли Пилат засудив Його на смерть. І йдемо за Ісусом крок за кроком аж на Голгофу. Стараємось відчути Його терпіння й біль. Бачимо, що Він з любові до нас прийняв на себе таку страшну кару, щоб врятувати нас від гріха і вічної кари у пеклі. Хресна Дорога вчить нас приймати свій щоденний хрест так, як його прийняв наш Спаситель, – з великою любов’ю і покорою.
Йдуть вірники на свою рідну, таку омріяно бажану, очікувану Хресну Дорогу. Звучить скорботна пісня: “Під Хрест Твій стаю, Ісусе мій милий, і молю Тебе, подай же мені за гріхи жаль щирий…”. Чути тиху щиру молитву страсної частини святого Розарію.
Освячується Хресна Дорога і починається хресна проща. Сам Ісус Спаситель через руки священиків благословляє нас. Іде молодь, піднімаються на Голгофу родини: батьки несуть діток на руках, тримають за руки, старшенькі несуть свічечки, піднімаються зі сльозами на очах люди похилого віку. А на хрестах – квіти, горять свічки, мирно розвіваються на по-осінньому теплому вітрові блакитно-жовті стрічки – символ рідної України, за яку ми молимось, благаючи миру і добробуту.  
Стоїть збоку молодий чоловік зі схиленою у роздумі головою. Напевно, згадав, як чотири роки тому, 20 серпня 2010 року, з Божої Ласки був встановлений Хрест Господній на горі Остра, з якої видно Сваляву. Згодом, під час одного походу з сім’єю до хреста, побачив його “розстріляним”. Чому? За що?.. Ми ж християни, діти Божі! Знову розпинають Тебе, Ісусе. Прости їм, Господи, бо не знають, що роблять… Тоді зрозумів молодий підприємець Мирослав М., що цей хрест – перший крок до Хресної Дороги. Його задум про це підтримав римо-католицький священик о. Андрій Ващук, греко-католицький священик о. Олег Серемчук і вірник Павло Нейметі. На цю Божу справу благословення уділив римо-католицький єпископ Антон Майнек з Мукачева.
Згадує, як з благословенням, з настановами і з радістю разом з хлопцями працював над встановленням хрестів о. Антоній, а тепер молиться, дякує Богові за все і просить, щоб ця Покутна Дорога навернула грішників, щоб люди йшли до розп’ятого Ісуса і несли Йому свої радощі і болі, щастя і смуток.
Вечоріє… Паломники стоять біля хреста, на вершині своєї «Голгофи» на горі Остра. Священики уділяють благословення і дякують всім. З новим духовним досвідом повертаємось до наших домівок.

Антоній, Свалява