Як би ви знали, як Я вас люблю, плакали б від щастя…

Як би ви знали, як Я вас люблю, плакали б від щастя…

Слава навіки нашій Небесній Матері, Цариці неба і землі, нашій наймилішій, найріднішій Марії-Неньці. Вона звертається з любов’ю до всіх: “Мої улюблені діти”.
Меджугор’є – містечко, розташоване на заході Герцоговини, де кожного чекає Богородиця, де кожен паломник може реально відчути Її цілющий дотик любові, дотик, від якого котяться сльози, сльози Її безмежної материнської турботи, сльози Її ніжних обіймів, сльози Її милосердно чистого погляду. Матір моя, Матір всього людства у Меджугор’ї через вибраних візіонерів звертається у своїх посланнях до нас всіх і закликає до любові і миру.

Дітки мої любі, якби ви знали як я вас люблю..,
Плакали б від щастя, і Я щохвилини благаю і молю
Прощення в Небесного Отця за вас усіх.
І я завжди поруч буду й щедро любов’ю обдарую вас всіх, дітей моїх.
Лише прошу любов і мир будуйте на землі, щоб ви, дітки любі,
За брата свого і сестру, постійно були у мольбі..,
Любили, пробачали і благословляли ближнього свого,
Бо в ньому живу Я, тому, моя дитино, благаю: полюби Його…
Цьогорічне паломництво, в яке ми вирушили автобусом 30.07.14 в кількості 53 осіб із нашими трьома духовними отцями – о.Юрієм, дієцезійним священником з м.Одеси, о.Миколою, домініканцем, о.Андрієм OFM та сестрами-монахинями, було насичене всім: і корисним відпочинком на морі, і екскурсією на водопад “Кравіце”, і багато духовних обнов отримало наше серце на протязі цього тижня. Конференції, свідчення візіонерів, людей з гіркими долями і навіть цілих сімей, які довго жили в пітьмі, які блукали стежкою життя, як сліпі ягнята, і які, лише завдяки Богородиці, яка стала для них світлом життя, прозріли, бо Її материнським дотиком ізцілились. До сліз їх свідчення торкались наших сердець. Адорації, на яких плакала душа, на яких кожен зміг сповна відчути любов Марії-Неньки і тою любов’ю наповнити себе цілком, кожну клітинку свого єства, в тих адораціях ми ніби злітали в небеса, в обіймах Матінки Божої залишитись хотілось назавжди, бо ти відчуваєш захищеність, спокій, тебе ніщо не турбує, більше ніхто не тривожить твоє втомлене, знівечене гріхами серце. Ти в надійних руках, ти-під покровом Богородиці, ти безмежно щасливий…
Більше 50 тис. паломників, 538 священників, які з усмішками на устах насичували нас, грішних овечок, Святим Причастям. Сила молитви, любов між братами і сестрами, щирість в очах – все це дотик Небесної Матері, все це Її любов, яка об’єднала таку велику кількість людей…
Не було жодної людини, яка б сказала: “Я просто так сюди прийшла
І, знаєте, для себе я нічого не знайшла…”
Покликала до себе Богородиця всіх вибраних дітей,
Щоб обійняти міцно і подарувати безліч благодатей …
Радієм ми, діточки Її, бо так багато див на цій землі святій
Вдалось побачити і пережити нам, і сьогодні всі вклонімся Їй,
За ту безмежную любов, яка відкрила двері в наших безпомічних серцях,
І там живе й радіє, як Її Синочок-Пастир, своїм улюбленим вівцям.
Щодо програми, то вона була, безперечно неперевершена, якщо описувати все від А до Я, то редакція газети “Світло” просто не вмістить пережите-написане. Всі свідчення були дуже зворушливими, щодо одного свідчення, яке ми почули, хочеться сказати, що це люди від Бога і їхня справа, якою вони займаються, благословенна і спасенна. Спільнота “Хліб Марії”, яка дала свідчення своєї діяльності, допомагає у країнах, де багато дітей помирають від нестачі їжі. Кожен день вони насичують тисячі дітей, даруючи їм свою турботу, любов і їжу, яка так потрібна, щоб вижити в цьому несправедливому світі. Я плачу від радості, що на землі ще є такі, Богом дані люди, яким не байдужі біль, страждання, сльози безпомічних, голодних, скривджених цим світом, дітей…
Мабуть, кожен, хто чув про Меджугор’є, знає про таку спільноту, як “Ченаколо”, в якій знаходяться молоді люди, які в минулому були залежні від алкоголю і наркотиків. І саме тут, у цій спільноті, вони знайшли зміст життя, саме тут Богородиця торкнулась кожного, осінила своєю любов’ю і почала діяти у їхньому житті. Цікавими були їх свідчення про навернення і ми побачили наскільки вони, Богом вибрані, всі талановиті, як одна велика дружня сім’я, яка пройшла дорогу смерті, дякують тепер Богородиці, своїй Матері, за дар життя, за Її поміч, любов і доброту, цілющий дотик. Ми мали можливість розкрити їхні таланти, побачивши їх у сценці. Від початку створення Богом світу, перших людей Адама і Єви, до смерті Ісуса Христа і Його Воскресіння. Такого видовища я іще ніколи не бачила, була в захваті – це був справжній театр. Кожна роль, будь-яка деталь, виконувались майстерно, без помарок…
Коли Господь таланти щедро роздає,
Щаслива та людина, яка приймає, а потім іншим їх дає.
Від того кращим на землі життя і доленька твоя буде..,
Бо даючи-отримуєш і скарб любові з легкістю знайдеш…
Але, найважливішим, мабуть, у нашому паломництві був підйом на гору, саме на ту гору, де відбулось об’явлення Богородиці 24 червня 1981р шістьом діткам. По теперішній день трьом візіонерам Марія з’являється кожен день, а іншим рідше, у відповідні свята. Хтось босоніж піднімався на гору, повністю поглинувши в роздуми св. Розарія, хтось жертвував своє паломництво за навернення грішних, хтось приніс у своєму серці тягар гріхів і болю, щоб віддати Богородиці, але майже всі ми жертвували це паломництво в намірах миру в нашій рідній країні і кожен благав у Матері Божої заступництва, материнської опіки для нашої зраненої, закривавленої неньки-України…
І іще одна незабутня подорож на гору “Кріжевац”, на якій розташована Хресна Дорога нашого Пастиря-Спасителя. Долаючи з легкістю велике каміння, зупиняючись і роздумуючи біля кожного стояння над муками Христа, ми намагались прожити і відчути ті нестерпні болі, ту несправедливість, муки й глузування, яких зазнав наш Пастир.., і в ті хвилини ми думали й молились за нашу рідну землю, яка також страждає і плаче, переносить муки й біль…
Не можу не сказати про море. Я вперше в своєму житті побувала на морі. Дивилась на те Боже диво, в якого не видно було ні кінця, ні краю, і здавалось, що вода злилась разом із небом і поєднались. Мені, чесно, було страшно, оскільки плавати я не вмію, та завдяки Наталочці, яка постійно тримала мене за руки, і о. Андрію, який переконував, що потрібно полюбити воду, довіритись їй, я майже поборовши страх, по-шию змогла заходити в воду.
Добігає кінця наше паломництво… Поцілувала нас Богородиця – обійняла і сонечком, і ніжними хвилями моря, і присутністю один одного, цікавими конференціями, різними свідченнями, зворушливими адораціями.., обійняла і благословила. Час повертатись додому, до своїх рідних, близьких і всім принести усмішки, мир, ніжність, тепло і любов Богородиці, передати Її послання і кожного міцно-міцно обійняти…
Якби, Матусю рідна, я обов’язків не мала –
Сім’ї.., роботи.., повір, що Тебе б не залишала,
А жила з Тобою вічно, на цій святій землі,
Та кличе серденько додому, бо я покірна своїй долі.
Ми не прощаємось з Тобою.., бо Ти у нас живеш..,
У нашім домі, в церкві, в кожнім кроці, в подиху…
Твоя любов не має меж.
Вона всю землю ніжно оповила,
Кожну блукаючу овечку своїм Покровом захистила…
Щиро дякуємо всім паломникам, які їхали з нами, за їх відкрите серце, за подаровану нам радість нашим духовним отцям о.Юрію, о.Андрію, о.Миколі, керівнику групи Санчо та сестрам-монахиням за те, що постійно були з нами і підживлювали нас своєю мудрістю, своїми усмішками і людською щирою простотою. І особливо хочемо подякувати нашому дорогому брату Мирославу Тайпсу за його великодушність, милосердне серце, яке постійно робить багато добра, дякуємо йому за турботу і фінансову допомогу для кожного з нас. Нехай Пречиста Діва завжди його оберігає і безмежною любов’ю огортає…
І ось ми вже вдома. У Мукачеві зустрічають нас францискани із своїми дітками, радіють нам, обіймають, цілують, а я плачу, сльози котяться від радості. Одна францисканка мене запитала: “Я не розумію, чому ти плачеш, від того, що ти вже вдома, чи за Меджугор’єм?..” Я відповіла: “Від того, що бачу вас, бо у ваших очах бачу любов Богородиці”.
О, наша Мамко, Радосте Життя,
Ти оберігаєш кожне грішнеє Своє дитя,
Ти будеш з нами в радостях й біді,
Ти в нашім серці будеш по всі життєві наші дні…