Радість Євангелія

Радість Євангелія

Господи, радість Євангелія Твоя – мій світильник в майбуття
Радість тіла і душі, від чого це в мені?..
Від чого руки підіймаю вгору, а всі гріхи земні
Хочеться втоптати геть в безодню…
Що саме торкнуло душу грішную мою?

Торкнуло і торкатиме завжди, Слова Євангелії святі. І кожен раз, коли я відкриваю двері в серці, щоб впустити їх у “дім”, я радію і сміюсь…, і за цю радість Євангелія, мій Пастирю, Тобі молюсь і дякую!
За все – за те, що очі дав, які бачать слова Євангелії святі,
За те, що слухати навчив Слова Євангелії, зернятка віри золоті,
За те, що жити ними, Ти, Господи, грішну мене вчиш,
І дякую, що ними від спокус гріха Ти завжди захистиш.
Слава навіки нашому Небесному Отцю, любі брати і сестри у Христі, слава Йому за радість Євангелія, яка кожний день є світлом на нашій стежці життя.
Радість Євангелія… такою темою була цьогорічна гра КВВ у смт. Середнє, у якій взяли участь 8 команд. Як і кожна, ми готувались і намагались у своїх виступах розкрити якнайкраще тему гри і нам це, хвала Богу, вдалося.
І то підряд вже в котрий раз, –
Перше місце знову в нас.
Щастю нашому немає меж,
Радість наша до небес!
Воля Божая така,
Щоб перемога знову нашою була.
І дякуєм Тобі за це, наш Пастир дорогий,
За доброту Твою й за те, що Ти наш Батько –
Єдиний вірний і святий.
Як завжди, перед грою КВВ Служба Божа у храмі св. Луки. І ми всі на Службі “овечки” Доброго Пастиря відкрили своє серця на Боже слово, наситились радістю Євангелія і проповіддю о. Петра Жарковського про радість Євангелія. “Радість Слова, як сказав о. Петро,повинна жити у нас, радість наша повинна бути щира, а ви не повинні бути засмучені, бо Слово Боже, Євангелія свята, вона дає радість.” Отримавши Святе Причастя, благословення і радість Євангелія впустивши у свої серця, ми до гри готові.
Чи хотіли ми грати в гру КВВ? Якщо чесно, спочатку ні. Почувши про обмеження віку учасників КВВ, ми впали духом. Чому? Адже три останні роки наша команда була сформована із найкращих “овечок Доброго Пастиря”, наших, завжди молодих духом дяді Слави, дяді Йовжія і дяді Васі. А тепер таке обмеження. І що робити? Не хочемо грати! Але переконання, що ми маємо виграти допомогло. Репетиція за репетицією принесли радісний очікуваний результат. Чи хотіли ми перемогти? Не лукавлячи, так, звичайно, як і кожна команда ми бажали перемоги.
Десять учасників нашої команди, як десять намистинок святого Розарію, які з’єднані між собою в одне ціле, як десять Божих заповідей, десять покірних овечок Доброго Пастиря, одягнених у білі маєчки і різнобарвні шарфи, і всі вони такі усміхнені й гарненькі, як радість Євангелія – кольорова, веселкова: Богданчик, Веронічка, Іванко, Камілка, Женька, Сашенька, Ярик, Крістінка, Сашко, Вікочка.
Дякую Богу за те, що бачу їх щасливі обличчя, радість в їх очах, їх простоту і щирість. Хіба радість Євангелії не живе у них? Хіба радість Євангелії не змінила життя їх? Хіба Вона не об’єднала всіх і не показує шлях у вічність – до святих?
Показує і веде кожним словом мене і тебе.
Радість Євангелії в обійми Пастиря любові приведе…
Одна репетиція, про яку хочеться написати. Як тільки не вчив рухатись правильно по сцені наших овечків-хлопчиків дядя Cлава!
А як їх дядя Слава муштрував.
Навіть на землі разом із ним віджиматись заставляв
Танцював разом із ними, як молодий юнак.
І змучився, аж був мокрий, неборак.
А д. Йовжі й д. Вася також допомагали
Усмішкою і добрим словом, ізмучених овечок шкодували
Бо дядя Слава вчив і вчив, не полівляв
“Подивіться, я старий, а скачу як…” – так за себе він казав.
Як добре, що маємо їх, найкращих д. Йовжія, д. Васю і д. Славу, які підтримували команду, які згуртували нас в одну дружню родину, які ведуть правильною дорогою життя, показуючи нам приклад віри, радості й любові. І які на сцені вже в котрий раз показали своїм виступом, який, звичайно, не оцінювався, що вони, так як і ми, молоді духом, життєрадісні веселі “овечки-ключики” Д. Пастиря.
Домашнє завдання – сценка, яку ми показали, думаємо, що сподобалась всім. Вона торкнулась серця кожного, вірш, який продекламувала в кінці Вікочка – КНК, тримаючи в руках Біблію, зворушив до сліз. Дякую їй за те, що змогла донести його до слухача так, як було потрібно.
Справжній крик душі, коли на репетиціях лунала наша авторська пісня “Крик душі”, яку ми підготували на музичний конкурс. Я дивилась на них і моє серце і очі плакали, а тіло охоплювала якась енергія і душа тремтіла. І ось коли вони проспівали її на сцені, захопило у всіх подих.
Євангелія життя, рятуй бо у біді,
Чашу гріха я випила… й мені
Цілющої води, Спасителю, подай,
Боже мій, мене не залишай.
Розкрити повністю зміст пісні допомогли наша Веронічка й Ренатка, танцюючи у ритмі пісні, одягнені одна в біле, друга – в чорне: світло і тьма, постійна боротьба добра і зла. І, найжахливіше, падіння душі в безодню гріха. Це було зворушливо… Так, як у житті, – якщо людина робить на землі добро, її душа безгрішна, біліша снігу і прозора, як чистая вода; а коли людина падає у безодню гріха, вона потопає в гріхах і чорніша ночі її грішная душа. І так ціле своє свідоме життя людина в постійній боротьбі між злом і добром. І знайти дорогу в житті кожній заблуканій душі допоможе Євангеліє – Слова радості і вічної правди, які покажуть шлях спасіння. Ми це змогли показати у музичному конкурсі. Особливо хочеться відмітити дівчаток, які співали цю пісню: красуньку-Сашеньку, Вікочку-КНК і Крістіночку, нашу найяскравішу зірочку команди та хлопчика Сашка. І, звичайно, подяка Веронічці й Ренатці, які показали кожне слово пісні “Крик душі” у танці, ніби, прожили її.
Вдячність і хвала всім тим людям доброї волі, які організували нам це веселе свято, зробили його незабутнім, які частинку свого серця і тепла подарували нам і дякуємо всім командам, які взяли участь у грі, дякуємо за ваші усмішки, ваші таланти і свідоцтва вашої віри – радість Євангелія, яку ви показали на сцені.
Особливо хочемо подякувати нашому дорогому наставнику отцю Павлу, який з нами був від початку до кінця, який переживав за нас. Як справжній Пастир був зі своїми овечками, вболівав, і ми відчули його підтримку та щиру любов. Дякуємо йому.
Дорогі брати і сестри. Ми намагались показати у своїх виступах те, що Господь, наш Добрий Пастир і всі наші духовні отці, починаючи від найпершого нашого постійного пастиря о. Петра до останнього, навчили і в наші серця щедро “влили” ту радість Євангелія, яка живе в нас, яка кожен день життя провадить нас до єдності, любові, миру і добра. Сподіваємось, що вам всім сподобалось.
Вічна радість святої Євангелії нехай завжди живе у ваших серцях, улюблені діти Небесного Отця.