Реколекції для жінок, які пройшли через аборт
Свідчення учасниць
У матерів, які перенесли аборт, є можливість у рамках реколекцій переосмислити жахливий досвід аборту і примиритись з Богом, собою і своїми дітьми.
Кожного разу після таких реколекцій велика радість бачити, як серця сповнюються радістю і миром, як крок за кроком жінки починають вірити в те, що Господь любить їх, і вони також здатні любити себе.
Замість багатьох слів краще за все про реколекції свідчать самі учасники.
“Свою історію я спробую прирівняти до історії з кровоточивою жінкою, яка торкнулась Ісусового одягу і від зцілилась. Зі мною трапилось навпаки, адже не я торкнулась Його, а Він торкнувся мене. Ісус привів мене сюди. Я змогла зняти з себе ношу, яку носила 26 років. Це була перша ніч, коли я спала спокійно! Я відчула полегшення, і з глибокою вдячністю дякую за все, що Господь послав на мій шлях задля мого зцілення”.
“Дай Бог усім такий мир, який відчуваємо ми тепер!”
“В житті нічого не відбувається випадково, а в Бога – тим більше. Це було Божим задумом зібрати нас разом; я щиро вдячна Йому за той шлях, яким Він веде мене, бо на кожному кроці я відчуваю Його беззастережну любов та милість. Я б хотіла, щоб усі, з ким я зустрічаюсь, мали змогу відчути цю безмежну любов та ласку, відчути, як сильно Він любить і прощає. Обдаровує нас вірою, надією та любов’ю”.
“Я була дуже твердою жінкою. Злопам’ятною. Однак під час реколекції я зрозуміла, що все будується на любові та прощенні. Я отримала внутрішній мир і зрозуміла, що мої діти пробачили мені. Моє серце зігрілось. Дуже дякую усім”.
Через декілька місяців ця 60-річна жінка знов зателефонувала нам і розповіла, що живуть зі своїм чоловіком, наче в медовий місяць. Після того, як вона примирилась із собою, навчилась справді любити.
“Я прийшла, бо відчувала, що так жити не можливо. Ззовні нічого не було помітно, на поверхні я була ніби тихе море, але насправді ніхто не бачив, яке сум’яття панує всередині. У результаті реколекції я заспокоїлась, пробачила собі, стала духовно зрілішою. Якщо буде хтось, хто боротиметься з такою ж бідою, пораджу прийти. Господь очистить, пробачить, і так будуть сили жити далі”.
“Коли я пішла на аборт, то відчувала, наче моє серце померло. Але тепер я вдячна Господу Ісусу, що привів мене сюди, на реколекції; що я зрозу-міла: я втратила, але й отримала також. Я втратила дитину, але отримала її в душі”.
“Хочу подякувати Богу за те, що познайомилась з багатьма людьми, які пережили таке ж горе, як і я. Звідси йду з усміхненим серцем, вже не плачу! Дякую!”
“З мого серця впало 100 тон”.
“Коли я потрапила на реколекції, то в моїх очах стояли сльози. Навіть передати не можу, що я відчувала у своєму серці. Тепер я відчуваю сильне духовне піднесення. Цього не передати словами. Дякую Богові і всім, адже я зцілилась”.
“Коли я приїхала сюди, то відчувала неймовірний душевний біль і зневагу до себе. Відмова від дитини терзала мене роками, не давала спокою, і я не знала, як цьому зарадити. Дуже важко було собі пробачити. Дякую ведучим, що донесли до мого серця, що ми можемо себе любити”.
“Я теж хочу подякувати Господу Богу; тільки Він міг привести мене сюди, бо цей крок дався мені надзвичайно важко. Мені було страшно і соромно за гріхи. Мабуть, я почула голос Ісуса: “Іди, я допоможу тобі, буду з тобою!” Я переступила через цю прірву! Душа моя збагатилась. Буду радити усім не боятись, нехай ідуть, бо тільки милостивий Бог може допомогти”.
“Я щаслива, бо отримала від Бога великий дарунок. Раніше я бачила тільки свою проблему, тепер моя душа відкрита і для інших. Вже менше засуджую інших і знаю, що треба вислухати, попередити одне одного. Я зважилась на духовне усиновлення і навчилась, як треба правильно молитись. Хочу дати кращу пораду, ніж отримала її у молодому віці”.
“Герой – це не той, хто не падає, а той, хто може встати. Певний час я відчувала, що витримаю все. Але тягар був занадто важким. Тепер я зрозуміла: героєм є не я, а Ісус. Я відродилась. Більше дослухаюсь до Бога, прагну виконувати Його волю. Тепер вірю, що Він пробачив мої гріхи”.
Реколекції відбуваються декілька разів на рік (кожен з учасників може прийняти участь тільки один раз), точну дату ми не оголошуємо з метою збереження конфіденційності. Цікавитись та записуватись можна постійно за такими контактами:
Віра Федіва: 050-5344-323, 050-1717-131,
е-mail: turbota.ab@gmail.com
Марта Попович-Палойтаі: 099-2411-872,
096-7800-826, е-mail: palojtaym@gmail.com
о. Мирон Петенко: 095-5662-078, 097-6838-556,
е-mail: petenko.m@gmail.com
Адреса: вул. Миру, 5/7, м. Мукачево,
Закарпатська обл., 89600
Громадська організація “Сім’я і Життя”,
Web: www.simya-zhittya.com.ua
Організація “Сім’я і Життя”, яка займається захистом сімей, існує на Закарпатті три роки. Вона надає потрібну інформацію та чинно турбується про вагітних жінок, які потрапили у кризову ситуацію; але особлива увага в її роботі спрямована на духовну реабілітацію жінок, які пройшли через аборт.
Слова жінок, які мали аборт:
“Тепер уже знаю, якою може бути смерть.”
“В кінці кінців я тільки наполовину перенесла операцію. Моя друга половина померла разом з дитинкою. Біль почуттів була величезною.”
“Я просто мертва, мертва, мертва, мертва всередині.”
“Ніхто не казав мені, що в ту мить, коли переривають мою вагітність, моя душа почне обливатися кров’ю… Аборт розрушує нанівець внутрішній світ жінки.”
“Коли вийшла з лікарні, частина мого серця залишилась там.”
“Я повинна була би вмерти разом з дитинкою.”
“На тому столі я відчувала подих смерті, всю її темноту та безповоротність.”
“Я відчуваю, що не треба було б народитися на цей світ, та іноді хочу померти.”
“Я хотіла померти разом з моєю дитинкою.”
“Я теж померла на тому столі після першого мого аборту.”
“Я відчуваю, що помираю всередині.”
“Я не хотіла піти туди, проте була занадто втомлена, щоб боротися, занадто втомлена, щоб думати. Я просто зупинила свої почуття. Насправді не я була, хто пішла в той день у лікарню, а хтось інший. З того часу не знаходжу свого справжнього я. Думаю, воно вмерло в той день..”
підготувала Марта Попович-Палойтаї, орг. “Сім’я і життя”
Завантажується ...