“Блаженні ті, що не бачили і повірили”

Тема, яка стосується всіх нас, насамперед віруючих християн, це щоб ми задумалися: як ми хочемо пережити цей рік – рік віри. Щоб він не проминув просто так. Рік віри повинен стати роком невичерпної вдячності. Ми маємо дякувати Господу Богу і прославляти Його. Бо віра – це дар Божий. Тому весь цей рік має стати роком прославлення за отриманий дар.
Хтось може спитати: “Коли ми отримали цей дар? Нічого про це не пам’ятаю…” Дар віри ми отримали при Хрещенні. Так, багато-хто може забути, що саме у той час було вкинуте насіння – це і є віра, яку ми отримуємо.
Один з святих порівняв це насіння віри з людиною, котра спить. Вона не сліпа, вона бачить, вона не сліпа, але її очі закриті. Вистачить тільки відкрити очі і людина все побачить. Так само відбувається з вірою, яку ми отримали під час Хрещення. У житті приходить мить, коли потрібно відкрити очі. Часто це період коли у підлітків переходить дитяча віра у дорослу, зрілу; або щось станеться у житті людини і тоді віра вже не базується тільки на тому, що “так потрібно” чи “так мене навчили батьки”, але особа сама задумається і власна віра починає рости і розвиватися. Як можна найти цей дар? Бо його насамперед необхідно шукати. Ми отримали цей дар, але “відкрити очі” означає дію, означає шукати Бога; а оскільки це дар, то потрібно молитися і просити. Ми можемо випросити дар віри й іншій людині, наприклад, як св. Моніка молилась за Августина, що також став святим. Також пам’ятаємо випадок з Євангелія, коли четверо приносять хворого і завдяки їхній вірі сталося оздоровлення. Так і наша віра може допомогти вірі іншої людини, а відбувається це через молитву. Людина повинна шукати, потім – просити, бо це Божий дар. Ісус Христос у Євангелії нам каже: “Без віри нема спасіння”.
На символі року віри зображено човен. Це взято з роздумів святого Юстина, котрий каже, що наша віра – це корабель, без якої ми не можемо переплисти океан. Без цього човна ми не досягнемо мети. Віра – це щось невидиме. Якщо б ми це побачили, то це вже буде факт, а не віра.
Деякі хотіли б побачити віру, а Ісус саме каже апостолу Томі: “Блаженні ті, що не бачили і повірили”. Віра – це те, що не бачимо. З ХІХ до ХХ століття нам говорили, що бути віруючим – це не сучасно, це ірраціональне, це немає нічого спільного з розумом, це опіум народу… Але важливо сказати, що 90 % всього, що ми сприймаємо, ми сприймаємо на основі віри. Ми не задумуємося над цим. Нехай скажуть школярі: їм розповідають про Японію, Африку. Але чи були вони там? Ні, не були! А якщо згадаємо ядерну фізику!.. Хто бачив атом і може дослідити його вдома?! Багато речей ми сприймаємо на основі віри. Педагоги, психологи стверджують, що 90 % всього ми сприймаємо на основі віри. Хто з нас був присутній у всіх історичних подіях? Але ми вивчали історію і знаємо, що так було. Чи могли ми перевірити все те, про що почули у школі? Отож ми прийняли це на основі віри.
Святий апостол Павло у своєму посланні до євреїв пише: “Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих.” (Євр 11, 1). Люди хотіли б бачити, а про це розповім вам один випадок, який стався ще в комуністичний час. Їхали у поїзді віруючий католик і атеїст. Один починає молитися, відкриває книгу, а другий каже, що “вірю тільки у те, що бачу”. Тоді віруючий наблизився до нього, підняв його капелюх і знову поставив йому на голову. “Що ви робите?” – вигукнув атеїст з обуренням. “Дивлюся чи є у вас розум, бо не бачу його”, – відповів подорожуючий.
Віра, водночас, це не тільки дар, але як каже апостол Павло, це щит. Як пам’ятаємо з послання апостола Павла: “Віра – це щит”. Віра нас захищає, оберігає від диявольських спокус. Віра – це не тільки дар, але і захист від спокус.
Що впливає на віру?
Коли ми знаємо відповідь на це запитання, тоді знаємо як допомогти, щоб віра зростала.
На віру впливає перше – розум, оскільки потрібно шукати і пізнавати. Ми повинні шукати, пізнавати і тоді нам відкривається діяння Боже, тоді ми бачимо те, що сказав Ісус Христос, в єдності з розумом. Друге – це воля. Завдяки їй починається досвідчення віри. Ти почни жити згідно правил і тоді побачиш, що вони хороші.
Існує велика відмінність: “вірити в Бога” і “довіритись Богу”. Вірити в Бога – це раціональне. Я вірю, що Він існує, але і диявол знає, що Бог існує. Вірити в Бога – це рівень атеїзму. Це навіть не стосується нас, віруючих. Це можна вжити у розмові з невіруючими, з атеїстами.
Біблія каже нам, що диявол вірить в Бога. Так, він вірить, більше того він впевнений, що Бог є. Але для нас важливим є зрозуміти різницю, що віра – це віддатися у руки Божі, Йому довіритись. Бо тільки тоді ми дозволимо, щоб Він керував нашим життям, коли довіримося Богу. Це подібно як коли я сідаю в машину, то довіряю шоферу, що він довезе мене до мети. Або інший приклад. Один альпініст, який раптом зірвався і повис на скелі, дуже злякався за своє життя і почав молитися. Так буває, що починаємо молитися, коли щось стається. І він закричав: “Господи, спаси мене!” Несподівано почув відповідь з неба: “Відпустись, відпустись…” “Я ж розіб’юся!” – відповів альпініст. “Відпустись, щоб Я міг спасти тебе”, – знову пролунав голос з небес. (Цього альпініста знайшли вранці його друзі. Він вночі замерз на виступі скали всього метр над землею – прим. ред.) потрібно повірити Божим словам, віддатися у Його руки.