Слава Ісусу Христу і Марії – Цариці Святого Розарію! 13 жовтня рано-вранці у кількості 12 чоловік з парафії Доброго Пастиря (с. Ключарки) ми вирушили у “райське місце” на землі. Радісною несподіванкою для нас було те, що о. Андрій приєднався до нас зі своїми родичами.
Як ми виїхали, за вікнами мікробуса було ще дуже темно… Куди їдемо у таку рань? Ніхто з нас не знав. Знали лише про те, що побуваємо на одній з вершин Карпат і там зустрінемо світанок. Знаємо, що ця гора знаходиться поруч з кордоном нашої держави з двома іншими – Польщею та Словаччиною. Коли ми вийшли з мікробусів, то відразу відчули свіже, гірське, досить прохолодне повітря.
Темряву розсіювали розпалені вогнища. Ми ж, примостившись біля одного багаття, почали молитись розарій. Під керівництвом о. Андрія ми роздумували над кожною таємницею. І ось один десяток винятково промовлявся устами 5-ти річного Ростислава, племінника о. Андрія. Світло і радість ішли від цього дитятка-ангелятка.
Закінчивши розарій, всі помітили, що вже почало світати і перед очима відкрилась диво-природа. Який великий Божий задум! І ось вам “райське місце” на землі. Яке воно? Там Божа благодать, спокій і мир, велич і красота… Саме це ми відчути на вершині гори, звідки “до Бога рукою подати”.
Той світанок ми зустріли винятково з Богом, розпочавши Службою Божою. Як казав о. Андрій: “Ще ніколи я не проводив Службу Божу в горах”. Так само і в нашому житті такого ще не було. І все як у храмі – горять свічки, читання, псалом, проповідь о. Андрія і святе Причастя:
Співають гори і вся земля,
Радію я й душа моя,
Бо Хліб Життя з небес зійшов,
В моєму серці “дім” знайшов.
Дуже багато мудрості почули ми в цей день від свого настоятеля: “Саме на вершині пташиного польоту – можна порівняти себе з птахом. Є люди, які живуть з Богом – вони наче орли, які високо літають; інші – як голуби, які радіють стихією повітря; і є люди, подібні до качок, які мають крила але не літають. Нехай кожен подумає, на якого птаха він схожий”. Пережити такий день не кожному дається. «І це не випадково, – сказав наш настоятель, – що саме сьогодні в день Фатімської Богородиці і в третій день Року Віри, ми тут – на вершині гори. Це Божа воля щодо кожного з нас».
Наситившись Хлібом Життя, нас чекала пожива тілесна – смачненька гаряча страва.
Почались розмови, сміх… Мама о. Андрія захоплювала нас своїми веселими історіями. Було цікаво її слухати. Дивовижна жінка. З радістю ми також спілкуватись з Людмилою, братовою дружиною. Бог дарував їй 8-ох діток, троє з них були разом з нами. Ми в цих дітках побачили багато миру, ніжності і тепла.
За весь час перебування на горі о. Андрій не один раз повторював: “Дивіться на гори. Що вони вас навчили?” Запитання дивне. Чого можуть нас навчити німі гори?
Зібравшись знову навколо вогнища, ми помолились коронку до Божого Милосердя, подякували брату Мирославу та його друзям: двом Миколам і Юркові за їхню працю.
Зупинись, на гори подивись,
Хоч трошки у житті змінись.
Почуй, чого вони навчають.
Тому що вони “жити” знають…
Візьми у гір постійність,
У серце впусти покірність.
Корисною будь у житті –
Служи з любов’ю на землі.
Велике спасибі за “райське місце” – за це земне божественне творіння нашому небесному Отцю, нашому духовному настоятеля о. Андрію за його мудрість, його родині за тепло і присутність разом з нами, нашому дорогому брату Мирославу Тайпс та його друзям за добро, яке ми отримали в цей день від них. Нехай наш Добрий Пастир та Марія – Цариця святого Розарію, огорне їх своєю милістю за їхнє служіння.
На протязі цього чудового дня, ми були свідками явищ природи: і сонечко, і холод, і маленький дощик… І все це чудово. Дякуємо Богу за це все. Час повертатися додому. До зустрічі “райське місце”! Не прощаємось, бо маємо надію і сильну віру, що ще зустрінемось.
Завантажується ...