Свята Богородице Діво
Пресвята Діва Марія є Богородицею, тому що народила Сина Божого, Ісуса Христа, в якому поєдналися дві натури: Божа і людська. Вираз “Богородиця” загально застосовується християнами вже від IV віку, в тому самому значенні, що і тепер: що Марія є Матір’ю Ісуса, котрий є Богом і людиною.
Подивімося, скільки цей титул містить практичних цінностей для нашого духовного життя. Боже материнство Марії складається із трьох основних моментів:
– прийняла Христа;
– виховала Спасителя;
– із героїчною жертовністю віддала Його людству.
У цих трьох рядках міститься суть покликання Діви Марії як Богородиці.
Тепер подивімося з точки зору практики. Нашим обов’язком є теж, як і Марія, приймати Ісуса. Приймати в Пресвятій Євхаристії та актах любові. В Євхаристійному хлібі – в Святому Причасті, отримуємо втіленого Божого Сина з усім, що Він має. «Бо ви всім збагатилися в Ньому»(1 Кор 1,5).
Ототожнюємося з Христом, коли йдеться про Його людську натуру.
Людська натура Христа – Пресвяте Тіло, Серце Ісуса, яке містить необ’ємну святість, ласки, чесноти любові, та водночас ту красиву, святу, сповиту в сяйво, наповнену життям і благодаттю, миром і радістю Душу – це Божество приймаємо в Святому Причасті.
Наслідуємо Христа, коли йдеться про Його Божество.
«Полюбивши своїх, (…) полюбив їх до кінця» (Йоан 13, 1), тобто аж до остаточної вимоги і можливості любові. Господь Ісус приходить у Причасті як Бог, щоб нас своїм життям обдарувати, щоб ми мали життя в Ньому і з Ним. «Хто цей хліб споживатиме, той по віки житиме» (Йоан 6, 58).
Усі Святі Таїнства є доказом любові Ісуса до людей. Однак Пресвята Євхаристія, яка є не тільки джерелом благодатей, але містить у собі Подателя усіх ласк – Ісуса Христа, залишиться по всі часи найбільшим доказом любові нашого Спасителя.
Культ Богородиці – це не тільки молитви, але і наслідування Її чеснот і духовності. Отже, коли окрім молитов з Дівою Марією, належно готую себе до участі в Євхаристійній Жертві, із трепетом та пошаною приступаю до Святого Причастя і дякую Богові за цей дар, тоді найкращим чином віддаю честь Тій, Яку Церква називає Богородицею.
Подивімося, скільки цей титул містить практичних цінностей для нашого духовного життя. Боже материнство Марії складається із трьох основних моментів:
– прийняла Христа;
– виховала Спасителя;
– із героїчною жертовністю віддала Його людству.
У цих трьох рядках міститься суть покликання Діви Марії як Богородиці.
Тепер подивімося з точки зору практики. Нашим обов’язком є теж, як і Марія, приймати Ісуса. Приймати в Пресвятій Євхаристії та актах любові. В Євхаристійному хлібі – в Святому Причасті, отримуємо втіленого Божого Сина з усім, що Він має. «Бо ви всім збагатилися в Ньому»(1 Кор 1,5).
Ототожнюємося з Христом, коли йдеться про Його людську натуру.
Людська натура Христа – Пресвяте Тіло, Серце Ісуса, яке містить необ’ємну святість, ласки, чесноти любові, та водночас ту красиву, святу, сповиту в сяйво, наповнену життям і благодаттю, миром і радістю Душу – це Божество приймаємо в Святому Причасті.
Наслідуємо Христа, коли йдеться про Його Божество.
«Полюбивши своїх, (…) полюбив їх до кінця» (Йоан 13, 1), тобто аж до остаточної вимоги і можливості любові. Господь Ісус приходить у Причасті як Бог, щоб нас своїм життям обдарувати, щоб ми мали життя в Ньому і з Ним. «Хто цей хліб споживатиме, той по віки житиме» (Йоан 6, 58).
Усі Святі Таїнства є доказом любові Ісуса до людей. Однак Пресвята Євхаристія, яка є не тільки джерелом благодатей, але містить у собі Подателя усіх ласк – Ісуса Христа, залишиться по всі часи найбільшим доказом любові нашого Спасителя.
Культ Богородиці – це не тільки молитви, але і наслідування Її чеснот і духовності. Отже, коли окрім молитов з Дівою Марією, належно готую себе до участі в Євхаристійній Жертві, із трепетом та пошаною приступаю до Святого Причастя і дякую Богові за цей дар, тоді найкращим чином віддаю честь Тій, Яку Церква називає Богородицею.
Віолета Уста
Завантажується ...