Бог навчив мене слухати Його Слово

Ознайомившись з газетою “Світло” в мене виникло бажання поділитися своїм досвідом. Мене виховує лише мама, зі своїм батьком я незнайома. Виховувалась я в бідній сім’ї, часто у нас не було що поїсти. Були навіть випадки, коли моя мама здавала кров для отримання якихось грошей, після чого їй було погано, так як по декілька днів нічого не їла. Але цей тягар життя вона вирішила нести сама, вона не хотіла цим поділитися з Богом. В школі в мене почався новий етап життя, моя вчителька (за яку я дуже дякую Богові) познайомила мене з Богом. Я почала ходити до Церкви, на релігійні уроки, я була першопричасницею. Після закінчення школи я була змушена піти працювати і це мене дуже змінило. Я перестала ходити до Церкви, навіть у Великодній день не приходила. Це тривало декілька років. За ці роки, в які я повелася так само як моя мама (вирішила сама нести свій тягар), я дуже часто вибирала ті рішення, які віддаляли мене від Бога. Я скоїла дуже багато гріхів (смертних).
В грудні 2010 року помер рідний брат моєї мами. Під час похорон священик зауважив, що ніхто з присутніх не робив на собі знак хреста. Проповідь священика мене дуже вразила. Про що була проповідь я не пам’ятаю, але в мене виникло велике бажання піти на святу Месу. Так, щонеділі, я приходила на Службу Божу слухати Євангеліє, і як тепер розумію, кожне почуте мною Слово Боже було як капля бальзаму на моє поранене серце.
В лютому 2011 року я мала змогу бути присутньою на катехизах. Так я мала змогу частіше чути Слово Боже. Вперше за багато років, з великим тягарем на душі я відважилася піти на сповідь. Я пам’ятаю лише те, як сильно я плакала під час сповіді. Я впустила в своє життя Бога – моє спасіння. Проблеми в моєму житті і надалі є присутні, але цей тягар я несу вже не сама.
Тепер будучи в християнській общині, маючи змогу ближче познайомитися з Богом, я так само стою перед вибором: залишатися у відчаї чи взяти свій життєвий хрест і нести його з Божою допомогою. Півроку тому я дізналася, що в моєї мами рак вже на останній стадії. (Дякувати Богові вона ще жива). Цю новину я сприйняла досить спокійно, навіть зараз не можу пояснити чому. Думаю Господь допоміг мені прийняти, взяти на плечі цей хрест. За ці півроку я дуже часто впадала у зневіру, постійно з’являлися питання, які були для мене важкими та незрозумілими. Навіть дивно (це відчуття неможливо описати) на ці питання я отримувала відповіді в Євангелії. В мене склалося таке враження, що Євангеліє на святій Месі звучить особисто для мене.
За короткий час Бог навчив мене слухати Його Слово. Тепер кожний день читаючи вдома Євангеліє я дедалі більше відчуваю підтримку Бога. Легше пережити негаразди в житті з Богом. Я це зрозуміла, коли одна моя знайома розповіла мені про свій життєвий досвід. Зустрівши жінку з такою життєвою ситуацією як у неї, вона побачила різницю життя з Богом і без Нього. Та жінка переживала всі негаразди сама. Не покладаючись на Бога, а моя знайома цей тягар несла з Богом, перебуваючи в молитвах. Вона відчуває Його підтримку, вона живиться нею, може радіти життю, таким як воно є.
Впустіть Бога у своє життя!!!