Першопричасники церкви св. Мартина

29 травня у кафедральному соборі св. Мартина відбулася урочиста Меса Першого Причастя дванадцяти діток, яке дало їм нове життя під виглядом хліба і вина. Дуже важливо у цьому земному житті знайти спасіння для своєї душі.
Повернення до Бога відбувається у Таїнстві Покаяння, у якому ми визнаємо свої гріхи, каємось за них і отримуємо прощення. Звертаючись до Господа за допомогою ми запрошуємо Його в нашу душу, серце і дозволяємо Йому керувати нашим життям.
У підготовці до Першого Причастя взяли участь с. Лідія, яка доступно, просто роз’яснювала першопричасникам важливість вчення правди Христової, о. Петро Жарковський, який проводив екзамен – бесіду, о. Мирон уділив діткам таїнство Першої Сповіді, а після сповіді святково одягнув на них білу стрічку в якій вони запалювали свою першу свічку біля вівтаря. Біля вівтаря стояла корзина, в яку першопричасники кидали свої гріхи, написані на папері, а потім їх спалювали.
VІ Неділя Великодня. 29 травня. Урочисто прикрашений храм за допомогою с. Лідії та батьків першопричасників. На святу месу зібралися батьки, бабусі, всі ті, кому не байдуже це радісне свято. І ось о. Андрій та о. Станіслав, під церковний дзвін заводять діток у білому вбранні з свічкою у руках до церкви, де починається свята меса Першого Причастя. У словах, звернених священиком до діток звучить Слово Боже, яке закликає їх стати любимими Божими дітьми, жити в любові і єдності, щоб у майбутньому тісніше з’єднатися з Христом. Під час Служби Божої дітки молилися, дякували Господу за все, просили у Нього прощення і допомоги стати добрими людьми, не забувати Божий храм, жити за десятьма заповідями. Свято прикрасили пісні та декламування віршів про Ісуса.
Цей день став радісним не лише для наших першопричасників, але і для нас, батьків, бо ми також були колись першопричасниками. У багатьох присутніх на очах появилися сльози радості, щирої подяки усім парафіянам цього свята.
Після святої Меси, я запитала у свого онука Микити, яке враження він отримав від свого першого Причастя. Він не міг від радості навіть знайти відповідних слів, щоб описати свято, але я зрозуміла по очах онука, у якого появилися сльози, що він збагнув усю душевну цінність свого Першого Причастя.

читачка Вашої газети, Клара