Страждання є загальною долею людини, тому Ісус став солідарним з нами. Кожен шлях Господній неосяжний, але все ж таки Він об’явив все, що необхідно для спасіння людини, у першу чергу обраному народу, а потім кожному йому вірному. Остання крапка не за смертю, бо Життя перемогло смерть! Ісус своєю жертовною смертю на хресті переміг наслідки гріхів усього людства, отже і смерть.
Друга Божественна Особа, у досконалому плані Бога, від вифлеємських ясел до хреста на Голгофі звершила все по волі Отця. Його страждання є свідченням про Його божественну місію та універсальну спасаючу любов. Деякі пророки здогадувалися, особливо Ісая, Єремія, що Месія спершу повинен страждати й у своєму тілі знищити усіляке зло, яке людина своїми поганими рішеннями принесла у цей світ. На жаль, за наші гріхи Йому потрібно було страждати, але не марно, тому що помираючи Він тріумфує над злом. Святий Ієронім пише: саме “у стражданні виявилося, що Він є Христос”, тобто очікуваний Месія. Важко зрозуміти, чому Він повинен був стільки страждати, щоб ми увійшли у Його прекрасне царство. Навіть старозавітній псалмоспівець переконливо відчував, що “Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати” (Псалом 126, 5). Господь Ісус наводить ще захоплюючий приклад про таємницю своєї смерті та воскресіння: “… Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе” (Йоан 12, 24). Його слово на хресті: “Звершилося” – доводить перемогу Бога над лукавим, котрий намарно провокував нашого Господа на зло, Він завжди відповідав добром. Гарно пише про це один християнський апологет у ІІ столітті:
“Він є Пасха спасіння нашого,
Він Той, Хто за багатьох багато витерпів,
Він в Авелі убитий,
В Ісакові зв’язаний,
В Якові мандруючий,
В Йосипі проданий,
В Мойсеї виставлений,
В агнці заколений,
В Давиді гонимий,
В Пророках збещещений.
Він через Діву втілений,
На дереві повішений,
В землі похований,
З мертвих воскреслий,
На висоти небес вознесений.”
(Мелітон Сардійський: “Про Пасху”)
Завантажується ...