Три Великі ночі
 

В історії спасіння існують три великі ночі. Першою є Велика Ніч, у котру Бог – Ягве чудом визволив ізраїльтян з єгипетського рабства. Згідно наказу Ягве у кожній родині в ту ніч закололи однорічне ягня. Його кров’ю позначили одвірки дверей своїх домівок. Тієї ночі загинуло у Єгипті все первородне з людей і тварин, навіть син фараона, наступник трону. З ізраїльтян не помер ніхто. Фараон, який до цього часу не хотів відпускати євреїв з рабства, тепер наполягав, щоб чим скоріше йшли геть. Під Мойсеєвим керівництвом ізраїльтяни тієї ж ночі вирушили в дорогу. Але правитель Єгипту та єгиптяни дуже швидко пожалкували, що втратили таку дешеву силу і подались з військом за євреями. Біля Червоного моря наздоганяли їх та хотіли повернути назад. Однак Бог чудовим способом поміг Ізраїлю перейти через море “сухими ногами”. Єгипетське військо, що гналось за ними, загинуло у морських хвилях. На згадку про визволення з Єгипту вибраний народ святкував Велику Ніч – Пасху – Перехід.
Споживаючи на свято Пасхи ягня, кожного року євреї згадували не тільки історичну подію визволення з єгипетського рабства, але ставали учасниками духовного визволення народу, до якого належали. Протягом століть вони дуже дбайливо зберігали обряди Великої Ночі. На свято Пасхи у часи Христа у єрусалимському храмі жертвувалися десятки тисяч ягнят. Ця Велика Ніч була тільки тінню і підготуванням до Христової Великої Ночі. У рамки єврейської Великої Ночі Христос вкладає свою Велику Ніч, що перейшла у Великдень, – свою смерть і воскресіння. Він – Агнець Божий, добровільно дозволяє себе розіп’яти за все людство. Для Ісуса Христа Його Велика Ніч є переходом з рабства гріха і диявола до свободи Божих синів і дочок. Христовою кров’ю будуть від тепер позначатись двері душ всіх тих, що хочуть навіки вберегтись від «Єгипту гріха і смерті».
Але є тут ще й третя Велика Ніч. Нею є день Хрещення кожного з нас, нею є кожне прославлення Євхаристії. Хрещення є дійсністю Великої Ночі нашого життя. З Христом приходить до нас спасіння, що нам Христос вислужив на Кальварії. Святістю Хрещення Христос зламав наші рабські пута первородного гріха. Провів нас через Червоне море смерті до країни Божих дітей. Вщепив нас до свого Нового люду. Хрещенням занурюємося до Христової смерті, помираємо для гріха і разом з ним встаємо до нового життя: “Поховані з ним у хрищенні, з ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих” (Кол 2,12). Воскреслий Христос дає нам своє божественне життя. Хрещенням ми начебто вщеплені у життя Ісуса Христа.
Зовсім інших нас відносили наші хресні батьки з храму від хрестильниці: нових, воскреслих, Христових і Божих. Як прекрасно про це говорить великодня префація: “Христос своєю смертю подолав смерть нашу і, воскресши, повернув нам життя”.
Великою Ніччю є прославлення Євхаристії. Ісус Христос встановив Євхаристійну Жертву свого Тіла і Крові, а цим довірив Святій Церкві пам’ятку своєї смерті та свого воскресіння, святість любові, знак єдності, великодню трапезу, на якій ми приймаємо Христа, де дух наш наповнюється благодаттю і отримуємо запоруку майбутньої слави.
Тому Служба Божа або Господня Вечеря є водночас:
–    жертвою, якою постійно відтворюється жертва хреста;
–    пам’яткою смерті і воскресіння Господа, який сказав: “Чиніть це на мій спомин!” (Лк 22,19);
–    святою трапезою, на якій прийняттям Тіла і Крові Христа божий народ бере участь у благотворних учинках великодньої жертви; відновлює новий союз, що Бог встановив з людьми Кров’ю Христа, а вірою і надією продовжує та приближує есхатологічну трапезу у Царстві Отця, проголошуючи Господню смерть, поки Він не прийде у славі.

о. Адріан Коваль, Довге