Захистімо життя!

“Сьогодні варто запитати не ” коли починається життя людини?”, а  “яку цінність має людське життя?” Захисники аборту, що розчленовують ручки і ніжки дитини, що повинна з’явитися на світ, для того, щоб переконатися, що вона повністю вилучена з материнського лона, навряд чи сумніваються в тому, що мова йде про людський індивідуум. Для них, як і для всіх нас, питання полягає в тому, чи має це маленьке людське життя, дане Богом, право бути захищеним законом, таке ж право, що захищає і нас, дорослих. ” (Рональд Рейган, екс-президент США).
Питання №35: Якщо аборт торкається ваших моральних і релігійних переконань, ви можете відмовитись від нього. Але ви не можете заборонити іншим застосовувати його. Чому закон повинен нав’язувати певну мораль суспільству, порушуючи таким чином свободу совісті й приймаючи рішення за інших?
Відповідь: Рішення залишається особистим тільки в тих межах, які стосуються винятково інтересів і прав особи, що приймає рішення. Але якщо заторкуються інтереси і права інших людей, тоді це рішення вже не є особистим а переданим йому для виконання. Однак ніхто не має права передавати право, що йому не належить, а тим більше не головне право, яким є право на життя. Дійсно, життя належить тільки нашому Творцеві; Бог дав, Бог забрав; тому ніхто, включаючи його матір, не має права вбивати безневинної людини. Вбивати кого – небудь, щоби вільно розпоряджатися своїм приватним життям – означає позбавляти індивідуума всякого приватного життя, тобто позбавляти його честі бути людиною, створеною по образу й за подобою Божою. Аборт – масове вбивство дітей, що повинні народитися, не є приватним вибором, а приватним злочином, що взиває про помсту перед Богом і людьми, і вимагає справедливості. Як було б абсурдним толерантно відноситися до тих батьків, які роблять сексуальні злочини проти своїх дітей, мотивуючи це тим, що їхня приватна справа, так і абсурдно толерантно відноситися до жінки, що вбиває дитину, яку носить у своєму лоні, мотивуючи це тим, що все відбувається в її утроби є її приватною справою. Зрештою аборт є вищим ступенем насильства, що мати може зробити проти своєї дитини.
Питання №36: Чому права виношуваного плода повинні переважати над правами дорослої жінки?
Відповідь: Існують різні категорії прав, які не рівні як з моральної, так і ї юридичної точки зору. Першорядні або первісні права повинні переважати над другорядними або вторинними правами. Право на життя є першорядним, первісним, переважним правом, без якого неможливо користуватися всіма іншими правами. Отже, його необхідно захищати в першу чергу і більше від інших прав, якими можна пожертвувати на його користь, якщо буде потреба, якщо навіть ці права теоретично є законними. Жінка, що може зробити аборт, заявляє претензії на другорядне й вторинне право – право “керувати  своїм тілом” або право звільнитися від “проблеми” – жертвуючи для цього першорядним і первісним правом, правом на життя, не власне, а іншого, тобто власної дитини. Отже, вона претендує на отримання (спірної) переваги для себе, змушуючи при цьому платити за це свою власну дитину найдорожчою ціною – ціною життя, здійснюючи в такий спосіб зворотною сторону материнського жертвоприношення. Тому закон повинен заборонити аборт, бо він вивертає навиворіт ієрархію всіх прав і обов’язків.
Питання №37: Але хіба закон не повинен  був би дозволити принаймні одне виключення: аборт у терапевтичних цілях у тому, якщо життю матері загрожує небезпека?
Відповідь: Лікар, який лікує вагітну жінку, має не одного пацієнта, а двох: матір і дитину. Немає нічого терапевтичного в навмисному вбивстві другого під приводом порятунку першої. Убивство не може служити терапією. Професор Чарльз Райс, доцент юридичного факультету в Нотр-Дамі, стверджує, що “не існує ситуації, у який аборт був би необхідний з медичної точки зору для порятунку життя матері”. Д-р Рій Геферман із Туфтського університету  заявив на конгресі американських хірургів: “Кожен може робити “терапевтичний” аборт або зневажати сучасні методи лікування у випадку ускладнень, що виникають під час вагітності, або ж не мають бажання використати їх”. І взагалі, гарна мета не виправдовує використання поганих засобів (мета не виправдовує засіб): жертвування дитиною, що повинна народитися, ніколи не може бути виправдано, навіть якщо передбачається отримати гарний результат. І в той же час не можна говорити про вбивство, якщо лікар намагається врятувати як матір, так і дитину, а дитина помирає тільки тому, що вона слабша.