Окропи мене іссопом, і я буду чистий,

В третій раз відбулися реколекції для тих, хто страждає від наслідків аборту, який часто нагадує міну сповільненої дії, яка може дати про себе знати невідомо коли.

Якщо не знешкодити її вчасно, то люба життєва криза може привести її в дію з непередбаченими наслідками.
Коли ми увечері заїхали у Синяк, він виглядав дуже гарно: весь засніжений, немов у казці. Але, якимось чином ця тиша, холод, мороз нагадували душі тих, хто сюди з’їхався. Зовні – все гарно, притрушене снігом, але всередині – лід, пустота, біль, страх, постійні звинувачення, непрощення. Шістнадцять зранених душ, які наважилися прийти, не дивлячись на різні перепони вдома, на роботі або такі, як сором, страх перед чимось невідомим, які, як правило, не пускають прийти. Здається, все вже якось уляглося і ніби забулося. Для чого турбувати минуле? А якщо там буде хтось знайомий? А якщо про мій гріх хтось дізнається? А якщо я там повинна буду про себе розповідати? Недивно, що мало кому вдається перебороти в собі всі ці думки, які диявол посилає постійно з однією метою: недопустити туди, де є Бог, туди, де людина знайде мир і спокій, де зуміє собі пробачити і відчує безмежне милосердя і любов Бога.
Коли після вечері всі зібралися в гарній затишній кімнаті, напевно багато хто задавав собі питання: “Хіба щось може змінитися за якихось три дні, якщо я з цим не могла справитися за 20-30, а деякі навіть за 40 років?”
Однак вже в перший вечір багато хто відчув велику вдячність Богу, що привів їх сюди, розповідаючи звідки дізналися про реколекції і як сюди потрапили. Цікаво, що в певний момент кожна учасниця зрозуміла, що хоче туди поїхати, але Бог настільки сильно цінує свободу людини та її вибір, що без нашої згоди ніколи нічого не стається: ні доброго, ні поганого.
Наступного дня вже всі почувалися, як добрі знайомі, які ніби подорожують кудись разом. А далі час спливав так швидко, що і не помітили як треба було прощатися. За ці три дні було все: ми плакали разом, коли одна за одною жінки виявляли бажання розповісти свої важкі, інколи трагічні історії, знімаючи з своєї душі важкий камінь і надихаючи тим інших розкрити свою душу. Панувала атмосфера такої великої довіри та любові, що всі відчували себе захищеними, усвідомлюючи, що ніхто тебе не осудить.
Ми також багато і весело сміялися, особливо під час перерв, прогулянок, співали гарні пісні під супровід гітари. Незабутніми і особливими були Служби Божі, молитви і адорації, які ще більше зближували з Господом. Щоденно була можливість сповіді.
Звичайно, дискретність цих реколекцій не дозволяє нам детально описувати їх перебіг, але якби хтось побачив цих жінок в останній день зустрічі, то можна б було подумати, що це зовсім інші люди. Здавалося, що вони змінилися навіть ззовні, їхні обличчя світилися. Ми прощалися в обіймах як найближчі люди на землі. Сльози радості котилися з очей. Наперебій, одна за одною дякували Богу за те, що привів їх сюди. Багато хто лише тут спізнав Бога як люблячого Батька. Найголовніше це те, що ці чудові жінки віднайшли свою гідність, цінність, зуміли собі пробачити те, що колись сталося. Вони примирилися з собою, з своїми ненародженими дітками, зуміли простити тим, хто був причетний до їх трагедій. Людина звільнилася, зцілилася. Загоїлася рана, яка турбувала роками. Багато хто дістав бажання допомагати у справі захисту життя. Майже всі висловлювалися, що мають в душі мир, спокій, любов і радість, які хочуть нести у свої сім’ї.
Як зажди реколекції проводили фахівці з Угорщини – Фері та Марія Ковач-Треєр. Це надзвичайно прості, але дуже мудрі люди з особливою харизмою, які обдаровують любов’ю кожного, з ким зустрічаються. Організатори також доклали чимало зусиль, щоб все пройшло гарно. А все інше, найголовніше зробив Святий Дух, Який діяв надзвичайним способом впродовж всього часу.
Ми всі разом сіли в автобус, в якому, як діти, співали, сміялися і раділи життю. Світило сонечко і сніг чомусь здавався білішим. І знову все було подібне на казку, але на цей раз добру, з хорошим кінцем.

Нас Господь завжди кличе до себе і завжди радо приймає і зустрічає. Але ми інколи не знаємо, де Його знайти, і як з Ним зустрітися… Завжди йдемо до храму на зустріч з Ним, у молитві розмовляємо з надією бути вислуханими. Яке полегшення і звільнення ти починаєш відчувати після розмови з Господом, бо знаєш, що Він тебе дуже любить і ніколи не залишить самого, якщо тільки ти цього не захочеш сам? Господь нам каже, що життя – це шлях, яким ми йдемо до Нього. Але скільки помилок ми робимо на цьому шляху, скільки разів ми ображаємо Його своїми гріхами. Але і тут він нас підтримує з любов’ю – через сповідь звільняє і дарує прощення, бо Він є любов’ю. Але на перепоні Божого великого милосердя можемо стати ми самі. Як? Коли самі собі не можемо вибачити, коли думаємо, що такий великий гріх вчинили тільки ми, коли не можемо допустити думку, що він нас любить такими як ми є, бо Господь – абсолютна любов. Дуже важко на одинці зі своєю проблемою і переживанням. І цю самотність влаштовуємо ми самі. Але навіть тут Господь потурбується про нас. Тільки потрібно це прийняти. Він пошле нам людей, через яких буде розмовляти з нами, і не тільки… Коли вперше я почула про реколекції, то не з дуже великою довірою  поставилася до цього. Думала, що не зможу розповісти про свої проблеми, помилки, не розкрию свою душу. Всерівно ніхто не зрозуміє, лише засудить. Адже за такий довгий час я сама себе в цьому переконала, бо допустила думку, що Господь цю проблему не зможе вирішити, і сама себе карала. Але все ж таки пішла. І я дуже дякую Господу, що послав мені зустріч з цими людьми. Скільки розуміння і підтримки я там зустріла. Якесь неймовірне звільнення і зцілення  після розмов, спільних молитов . На цих зустрічах точно присутній Господь. Там легко розповідаєш те, чого завжди соромилася і була впевнена, що ніколи собі не вибачиш. Але дивним чином ти звільняєшся від того, що тебе так довго мучило. На реколекціях ти справді з довірою все віддаєш в руки Божі без усякого сорому. Там тебе розуміють. І це розуміння дає силу вибачити собі самій. Бог завжди діє дивним способом. І такі зустрічі – це один із них. Господь сказав: “Де двоє чи троє зберуться в Моє ім’я, Я буду між вами”. Якщо Господь вас покличе на таку зустріч, то прийміть це запрошення. Будьте певні, що це великий дарунок вам.