Кафедральний собор
Kостьол Святого Мартина з Туру
Kостьол Святого Мартина з Туру
Річка Латориця розділяє місто Мукачево на дві частини, яке є центром Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV-му столітті в честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета, в написаному у Берегові листі, дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.
У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв відреставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.
У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики, в основному відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Хрситос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину намальовано у Відні.
На кінець ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костьол. Сім’я графа дала половину суми на побудову костьолу. Інакше розташований новий костьол був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктра Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року.
Костьол вже у 1945 році потребував ремонту, але лише в 1967 вдалося отримати на це дозвіл. Часткове відновлення та оздоблення кафедрального собору відбувається і нині. На місці знесеної огорожі збудовано нову. Відреставровано повернуту каплицю. Успішно завершилася реставрація картини головного вівтаря, на якій зображений Святий Мартин. В 2004 році дієцезія розпочала нову реставрацію екстер’єру собору, але вона на жаль не завершилася.
З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним собором новоствореної Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Орган збудований у 1913 році Братами Рігерами.
При вході до кафедрального собору знаходиться вівтарний образ – картина угорського художника Віктора Мадараса із зруйнованої церкви села Софія. На ньому зображено першого угорського короля Святого Іштвана, який дає свою корону через Діву Марію турботливому Богу.
Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV-му столітті в честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета, в написаному у Берегові листі, дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.
У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв відреставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.
У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики, в основному відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Хрситос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину намальовано у Відні.
На кінець ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костьол. Сім’я графа дала половину суми на побудову костьолу. Інакше розташований новий костьол був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктра Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року.
Костьол вже у 1945 році потребував ремонту, але лише в 1967 вдалося отримати на це дозвіл. Часткове відновлення та оздоблення кафедрального собору відбувається і нині. На місці знесеної огорожі збудовано нову. Відреставровано повернуту каплицю. Успішно завершилася реставрація картини головного вівтаря, на якій зображений Святий Мартин. В 2004 році дієцезія розпочала нову реставрацію екстер’єру собору, але вона на жаль не завершилася.
З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним собором новоствореної Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Орган збудований у 1913 році Братами Рігерами.
При вході до кафедрального собору знаходиться вівтарний образ – картина угорського художника Віктора Мадараса із зруйнованої церкви села Софія. На ньому зображено першого угорського короля Святого Іштвана, який дає свою корону через Діву Марію турботливому Богу.