«Dom tento je dom modlitby…» – такими словами починається словацькою мовою пісня про храм, що у перекладі «цей дім є домом молитви»

Неділя  27 жовтня 2019 р.  стала надзвичайним днем для нашої парафії. Прекрасний ювілей 30-ї  річниці поновного відкриття храму зібрав багато паломників із навколишніх сіл, щоб разом розділити радість святкування. На свято було запрошено священиків та сестер-монахинь із України, Словаччини, які служили в нашому храмі з моменту його відкриття та  сприяли духовному відродженню  села Тур’я Ремета. Великою честю для парафії став візит єпископа Антала Майнека,  котрий своїм словом торкнувся сердець усіх вірників, не залишив байдужим жодного з присутніх вірян. Великою радістю для всіх став телеграмний лист-привітання від нунція Клаудіо Гуджеротті, через якого Папа Франциск передав своє благословення для парафіян із нагоди поновного відкриття храму.

Тур’я  Ремета вперше згадується у письмових джерелах у 1451 році. Тут у мирі й злагоді  багато років проживає і римо-католицька громада. У 1854 році місцева спільнота римо-католиків, яка раніше належала до парафії  Великого Березного, стала самостійною. Спочатку послуговувалися невеличкою каплицею, а у 1885 році під горою Магурича  наші предки-словаки  спорудили  мурований костел і посвятили його св. Юрію.

Незважаючи на складні часи, великі пожертви реметяни зуміли забезпечити та виконати всю роботу, пов’язану з будівництвом. Побожні ремітські вірники зустрічалися на молитвах розарія, майовій і жовтневій побожності, хресній дорозі.  Агнеса Самко (Кібелбек) залишила нам багато спогадів – записів. В одному читаємо: “Ходілоса на майову, октоброву побожность а так т’єж на кріжову цесту.  Вельмі зме са тєшілі на святок Божого Тела. Штірі олтарікі болі розоставане од нашого костола до грецко-католіцкего. Ішлі сме процесійов, діевчата гадзалі кветі пред Найсветєйшов Святостьов  олтарнов, а грецко-католіці тієж с процесійов нас прівіталі, а по укочені віпреваділі”.

Час швидко минав. 15 червня 1961 року через надуману “аварійність” церковної будови костел св. Юрія було закрито, дзвони з вежі знято, фрески зафарбовано. У храмі облаштували сільський РАЦС. Настали  важкі  часи  для наших парафіян. Але,  не дивлячись на заборони, переслідування, реметяни не переставали зустрічатися на спільні молитви, проявляли свою сміливість і боронили віру. Ганна Новотна (народжена 1907 р. у Тур’я Реметі) під час нищення розіп’яття, яке знаходилося перед костелом, взяла додому хрест і з любов’ю та пошаною тримала його в себе. До неї на спільну молитву приходили побожні реметяни. У 1989 році  цей хрест було встановлено на кладовищі, де він знаходиться до сьогодні. Ганна Новотна дуже цінувала це розіп’яття. У 80-х роках у селі була велика повінь, яка знищила багато будинків. Внучка Ганни Новотної Людмила Гапак згадує, коли піднялася велика вода в будинку Ганни, перше, що вона витягала з води і хотіла зберегти, був хрест.

Із Тур’я Ремети походить римо-католицький священик Августин Горват  1914 р. н., словак за походженням. Служив у Мукачівській єпархії (Чехословаччина). Після приходу радянської влади в Західну Україну піддавався переслідуванням, був заарештований і засуджений.

Він  таємно вінчав, хрестив. Отець Августин Горват сховав у церкві метрики 2600 дітей, яких було охрещено за 40 років заборони греко-католицької церкви. Відкрито висловлювався на підтримку Греко-Католицької Церкви і недалеку перспективу її відродження. Цікавим є факт, що останню Службу Божу , коли закривали храм, служив о. А. Горват. (1961 р.) І коли відкрили храм, першу Службу Божу у 1989 також відправляв о. А. Горват, який згадував усі подробиці закриття костела.

Тільки у 1989 ріці настав той  довгоочікуваний і щасливий день. Це був великий день не тільки для католиків, але й для людей доброї волі,  усіх, хто вірив у силу правди й Божої справедливості. Наш костел знову було відкрито.

Перш за все, хочеться подякувати  нашим предкам за те, що збудували цю церкву у вірі, зберегли її у найважчі часи і передали  нам, як найбільший скарб.

Згадуючи життя нашої парафії після 1989 р., також хочеться подякувати всім релігійним сестрам та священикам, які почали тут служити, супроводжували нас і своєю невтомною працею сприяли духовному відродженню нашого села.

Особливо хочеться висловити подяку сестрам зі Словаччини. Адже вони не шкодували для нас ні свого часу, ні терпеливості, ні наснаги. Завжди зуміли вислухати, дати корисну пораду. Їх неоціненна робота завжди залишиться у нашій пам’яті: хор, молитва святого розарія, релігія, спільні екскурсії у ліс, олімпіади на релігійну тематику.

Це сестри Алена Романова, Катарина Романова, Вінцента Тврдоньова, Улріка Мракайова, Ева Чєрніцка, Марта Ураднікова, Светослава Ілку.

У своїх молитвах згадуємо усіх священиків, які служили у нас від 1989 р.: Петро Жарковський,  Ян Снягнічан, Станіслав Зонтак, Вінцент Зонтак, Ігнац Маткульчік, Ярослав Яшо, Любош Станко, Августин Сланінка, Йозеф Нога, Франтішек Гонішек, Михайло Талапканич,  Анатолій Товкан, Олексій Шевченко, Мілан Шашік, Адам Строчинський,  Микола Добра,  Юрій Шпак.

Ми, парафіяни св. Юрія, надзвичайно вдячні за чудове свідчення ревного священичого служіння отцеві  Олександру Гурському, який за короткий час перебування в нашій парафії зробив дуже великий вклад у її духовний розвиток. У  2018 році до нас повернувся  о.  Антон Єдинак, який також для реметян є вже рідним. Ми дякуємо Богові за те, що дарує нам таких Пастирів!

Великим благословенням для нас є відкриття монастиря Марійних сестер у 2018 р. Зараз у нас працюють сестри Івачіца Фулір та Йожіца Стерле. З приїздом сестер у духовному житті римо-католицької громади с. Тур’я Ремета відбуваються великі й помітні зміни.

Ці дві доброзичливі, щирі, самовіддані сестрички заслуговують на те, щоб про них писали й говорили. Вони  ніколи не вихваляють себе, нічого не роблять заради визнання. Сестри лише щодня сумлінно виконують дане їм завдання.

Дякуємо Богу за його великі діла в нашій парафії. Дякуємо за духовні покликання із Тур’я Ремети: о. Владислав Кучак, о. Сергій Павліш, о. Ян Вакульчак; сестри-монахині Інна Кучак, Мар’яна Товтин, Марта Мешко.

Цьогорічний  ювілей, спонукає нас задуматися  над важливістю храму в нашому житті, а ще подякувати Богу, що маємо можливість перебувати в храмі, сповнюватись духом блаженства і кожної неділі принести дух молитви і в свою оселю. Римо-католицький костел св. Юрія – це дорогоцінна перлина, сакральна спадщина. Честь і хвала нашим прадідам, хранителям цієї безцінної спадщини.

Ельміра Пилип,

с. Тур’я-Ремета