Щороку 15 жовтня в світі згадуються діти, які відійшли від нас під час вагітності (мертвонароджені) чи після народження. Цього дня осиротілі батьки мають можливість відкрито згадати про своїх померлих дітей, виразити свою любов, яка постійно триває, сказати цілому світові, що ці діти дуже важливі для них, і що вони хочуть, щоб інші також їх шанували.

З цією метою 15 жовтня організовуються Служби Божі у храмах, зустрічі, відвідини місця поховання дитини або спеціальних пам’ятників, присвячених цим дітям.

У світі цей день відзначають з 1988 року. Місяць і дату вибрано з огляду на приблизний термін тривання вагітності від 1 січня.

З 9 по 15 жовтня триває всесвітній тиждень обізнаності по втрату вагітності або немовляти.

Перинатальні втрати щороку торкають мільйони сімей по цілому світі. На даний час в Україні одна вагітність з шести переривається часто з невідомих причин. Рівень перинатальної смертності становить 10,6 на 1000 народжених дітей. Усім цим сім’ям часто бракує відповідної підтримки як в медичних закладах, так і на місцевому рівні.

Метою усіх заходів присвячених для вшанування цього дня є збільшення суспільної обізнаності про перинатальні втрати та горе, а також творити спільну мережу батьків, громадян і медичних працівників, тим самим поширювати культуру та світогляд навколо даної тематики.

Безумовно, що втрата це болючий і важкий досвід. Коли втрата і горе, яке її супроводжує, були пережиті в самотності без відповідної підтримки близького оточення, а також медичних працівників, збільшується ризик поглиблення болю, а іноді може мати непоправні наслідки для здоров’я як фізичного, так і психічного. Пережити горе – не означає забути. Це означає навчитися повноцінно жити після втрати.

Для кого цей день? Для ВСІХ!

  • батьків, які пережили втрату;
  • медичних працівників, які перші надають домопогу і підтримку батькам, виявляючи емпатійність;
  • родичів чи друзів, або осіб, які чутливі до цієї теми.

Чим більшою буде обізнаність серед суспільства, тим більше зможемо допомагати один одному, тим менше буде зранених суспільною байдужістю матерів та батьків.

Натомість 15 жовтня не є болючим моментом, а важливою нагодою, щоб дивитися вище понад біль втрати, дивитися з надією у майбутнє.

Наталія Савіцька, психолог, ГО «Сім’я і Життя»

 Джерело www.slid.org.ua