У суботу 23 липня у Тячеві вчергове відбулася Проща народів, організована Мукачівською Греко-Католицькою єпархією. 

Під час цієї зустрічі конференцію виголосив Апостольський адміністратор Мукачівської Римсько-Католицької дієцезії єпископ Микола Петро Лучок ОР.

Відеозапис цього оприлюднив Veritas.

“Христос Воскрес” – це добра новина для нас, які віримо в Ісуса Христа, бо Воскресіння – це перемога. Ми з вами збираємось у цій перемозі.

Проща народів, на яку ви сьогодні зібрались, – це великий дар. Особливо у цю гарячу погоду це ваша жертва, жертва кожного з нас. Ми йдемо хресною дорогою, яка пов’язана зі страшною війною, що у нашій країна забирає мир, забирає життя…

Нас, як народ Божий, веде Ісус Христос. Він один у нас Пастир. У нас є один Наставник, один Бог у Трьох Особах: Отець, Син і Дух Святий. Це  – дар єдності! Один з дарів Ісуса Христа, нашого Пастиря, що Він єднає тих, хто має різні культурні, національні, етнічні, народні приналежності – належить до різних традицій.

Єдність і мир не можливі без Божої присутності. Якщо ми хочемо мир у нашій країні, на Закарпатті, у наших родинах, у наших серцях – це можливо лише тоді, якщо ми відкриємося на дар Божий. Може припинитися стріляння і бомбардування, але це ще не мир…

Правдивий мир може дати лише Ісус Христос. Це – дар! Цей дар ми отримуємо завдяки Його присутності у конкретних людях.

Якщо мир є у мені, то я є носієм миру. Якщо мир буде на серці владики Ніла і кожного тут присутнього – ми несемо мир. Мир – це стан серця. Тільки завдяки присутності миру у людях складається мир.

Чого ми розділені? Чого в християнських сім’ях люди розділені? По одній простій причині: хтось там є, не має в серці мир, хто не впустив Ісуса Христа у своє серце. Щоб дві людини мали у собі мир потрібно, щоб ці обидві людини були відкриті на Ісуса Христа. Коли більшість на серці мають мир, тоді дається дар єдності.

Коли прагнемо єдності, миру, потрібно задати питання: чи в мені є мир?

Потрібно старатися насамперед, щоб у мене на серці був мир, щоб я був людиною миру, а не осудження, не нарікання, не обмовлення, але віри, благословення, стійкості і довіри Богові.

Ісус є тим, хто нас єднає. Ніхто інший не має такої влади, щоби з’єднати нас. Тільки Ісус. Правдивий дар Духа Святого.

Той хто розділяє, хто забирає мир – диявол. Противник всього Божого, противник людини, його називає Святе Писання «батько брехні». Батько насилля, злодіянь… він є вбивцею і надихає людей робити зло.

Ми повинні зрозуміти, що ми боремося не проти людей, наша боротьба не проти людей.

Апостол Павло у Посланні до Ефесян говорить «ми боремося не проти тіла і крові, ми боремося проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 12). Ось проти кого ми боремось. Апостол Павло, говорячи у чому є боротьба, звертається до християн: «Кріпіться у Господі та в могутності його сили Одягніться у повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф 6, 10-11)

Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу. Мусимо натягнути повну зброю Божу! Інакше ми не переможемо! Наголошую на слові «мусимо», щоби встояти проти тих духів темряви ми мусимо вдягнути повну зброю Божу, щоби за лихої години ми могли дати опір. Вже настала лиха година…

Прийшла до нашої країни. Щоби ми могли дати опір, нам потрібно одягти повну зброю Божу, і щоби перемагаючи все, міцно встояли.

«Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже» (Еф 6, 14-17).

Ось повна зброя Божа. Тільки та людина, той народ, що вдягне цю повну зброю, встоїть і переможе.