На питання глядачів про Божий голос та Божий допуст відповідає єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії.

Піти на глибину. Розмова на Veritas

БОЖИЙ ГОЛОС

Коли акцентую на тому, що слухаю Бога, то у людей постає питання: «А як ти чуєш голос Бога?». Це не є голос людський, що я його чую як звук. ЦЕ Є ГОЛОС У СЕРЦІ. Тут йдеться про те, щоб навчитися розпізнавати голос, або голоси. Ці голоси звучать як певні думки, які приносять плоди. Голос Божий можемо пізнати по плодах.

Є кілька голосів: один може бути мій голос, людський, може бути голос лукавого, і може бути голос Божий, голос Духа Святого. Я розрізняю їх таким чином, що ГОЛОС БОГА ЗАВЖДИ ПРИНОСИТЬ МИР.

Стан сум’яття – це коли не чую голос Божий.

Страх – лакмусовий папірець того, кого я слухаю? Ісус часто у Євангелії говорить: «Не бійтеся!»

Люди часто діють на страху. Люди, які не вміють слухати, який голос до них промовляє, вони, діючи на страху, не усвідомлюють, що приймають не Боже натхнення приймають, а натхнення страху.

Страху дуже багато. Наприклад, не йду просити про щось, тому що боюся відмови. Тоді я керуюся страхом і, напевно, не чую голосу Божого. Бог може мені сказати: «Іди! Я з тобою».

Якщо ми дивимося на дари Святого Духа, а дари – це теж голос, один з них є дар розуміння… Дар мудрості, дар мужності, дар справедливості, дар страху Божого, тобто у цих дарах ми розпізнаємо натхнення, яке приходить як якась думка. Приходить як якесь слово: робити чи не робити, йти або не йти, прийняти або не прийняти запрошення. Таким чином людина вчиться розпізнавати у собі голоси і так може розрізнити: це звучить як спокуса, тобто ворог пробує мене залякати – диявол говорить «бійся, не довіряй, у тебе не вийде»

Часто людина, яка слухає такі вказівки на страху, думає, що вона обережна. Але коли людина керується страхом, то не може стати плідною, не може виконати те, що є її місією.

Другий голос – людський, який прислуховується до цих двох голосів.

ВОЛЯ БОЖА І ЛЮДСЬКА

У чому роль моєї волі? Чи у мене є вільна воля? Чи за мене все вирішують? Одне із завдань волі людини – розпізнати, відрізнити волю Божу та іншої людини, пропозицію диявола і вільно вирішити, чию волю хочу я виконувати.

Бог ніколи не вирішує за мене те, що я буду робити. Стосунок з Богом – любов – завжди на вільному виборі людей, які є у стосунку свободи. Де є насилля, де не шанується свобода – там не має любові. Де є любов, там завжди шанування. У слуханні голосу Божого завжди прислуховуюся чи є насилля.

Є багато людей-маніпуляторів: приходять ніби з «Божою», з доброю пропозицією, але так ставлять питання, щоб змусити людину зробити те, що вони хочуть: проштовхнути свою волю, змусити тебе якоюсь маніпулятивною фразою.

Дякуючи вмінню розпізнавати ці внутрішні голоси, які відбуваються, можна чітко розпізнавати коли говорить Господь до мене. Тому що Він говорить через мир, Він говорить у свободі, Він завжди говорить через натхнення «Я з тобою! Довіряй, роби крок».  

Азбукою до вміння слухати голос є Євангеліє. Щоб вміти слухати потрібно вкласти багато зусиль.

ЩО ТАКЕ БОЖИЙ ДОПУСТ?

Весь Всесвіт підтримує Бог. Бог у своєму задумі створив безсмертними творіння – людей та ангелів. Те, що Бог вирішив, Він не міняє.

Дияволи – це ангели, які збунтувалися. Вони так деградували, що їхній стан це є цілковите зло, крім того, що їх існування – це Божественний дар, даний їм, як ангелам Божим. Допуст Божий у тому, що Він дав свободу Ангелам, людям, і допустив, що вони мають свободу і можуть вибрати зло. І в цьому контексті говоримо про Божий допуст. Бог дає свободу вибирати. Стається те, як ми обираємо.

БОГ НЕ ВТРУЧАЄТЬСЯ, НЕ СПІВПРАЦЮЮЧИ ЗІ СВОБОДОЮ ЛЮДИНИ ЧИ АНГЕЛІВ.

Основна позиція ангелів, які збунтувалися: не буду служити! Не буду слугою Тобі, Боже, і не буду слугою цим людям. Ті ангели, які залишилися в єдності з Богом, в любові. Любов взагалі пов’язана з тим ЯК Я МОЖУ ПОСЛУЖИТИ, АЛЕ НЕ НАВ’ЯЗУЮЧИ СЕБЕ І НЕ ВИКОРИСТОВУЮЧИ ТЕБЕ. У любові завжди є служіння, є дар – я дарую те, що маю.

Любов – це служіння на свободі. Там, де не має служіння, не має любові.

Люди, які відійшли від зв’язку з Богом, думають як використати ресурси, як використати людей, як збагатитися. Це егоїзм, коли я наставлений на те, кого як використати. Тоді з часом, щораз більше розвивається зраненість і насилля у різній формі: коли людина починає використовувати, їй хочеться більше і більше, в залежності від того, скільки влади вона має.

Це може бути і на глобальному рівні, де ми витягуємо ресурси із землі, зловживаємо землею або в духовному світі ми все більше розбиті і корисливі… Це є допуск Божий, раз ви вибираєте це, будете мати те. Бог дав нам свободу.

Чого це зі мною відбулося? Це Бог хотів? – Потрібно подивитися ряд попередніх подій конкретної родини, людини, оточення, яке було Боже або безбожне.

Є поняття взаємовідповідальності. Ми всі відповідальні за те, скільки світла чи скільки темряви є у конкретному місці, у конкретній країні.

ДОСТАНЬО НЕ ВКЛАДАТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ ЗУСИЛЬ У ТЕ, ЩОБ ТВОРИТИ ДОБРО, ЩОБ МИ ДЕГРАДУВАЛИ.

Людина думає про здобування благ, не думає про служіння. Насамперед комфорт, добробут, з планами на майбутнє чи це мені вже достатньо чи мені ще треба. Якщо ми так думаємо, то ми вже деградуємо.

Маємо допустити варіант, що хтось не хоче вкладатися. Допуст пов’язаний з відповідальністю і свободою людини, але теж з довготерпеливістю Бога.

Бог не дивиться в перспективі 10-20 років, а до кінця земного життя. Коли ми говоримо, що після Другого Пришестя Христа ми перейдемо у нову форму життя, де говориться, що розділиться світле і темне однозначно і чітко, то Бог у своїй терпеливості дивиться дуже далеко. Він не знеохочується, рук не опускає. У своєму допусті Він вже має тисячі можливостей як з цього зла, яке сталося через вибір людини зробити зло, як Він у наступних її життєвих можливостях може використати це для людини, щоб це стало місцем її росту.

У моменті, коли людина готова на прийняття Божої любові, допомоги, прощення, зцілення, звільнення… Бог зразу діє. Як тільки знаходиться мить, коли людина відкривається, Він зразу обдаровує її тим, на що людина відкрита. Це все залежить від нашої відкритості на Нього.