«Війна, правдоподібно, не завершиться швидко, тому українці потребують багато підтримки й позитивної енергії, щоб не вибитися із сил», – говорить Архиєпископ Гамбурґа Штефан Гессе, Голова Комісії в справах мігрантів і біженців Німецької Єпископської Конференції, підбиваючи підсумки візиту солідарності в Польщу та Україну.

Повідомляє Vatican News.

Краків, Лежайськ, Перемишль, Львів і Варшава. Таким був маршрут нещодавнього візиту солідарності в Польщу та Україну делегації єпископату Німеччини, яку очолював Преосвященний Штефан Гессе, Архиєпископ Гамбурга та Голова Комісії в справах мігрантів і біженців Німецької Єпископської Конференції. В рамках подорожі відбувалися зустрічі з католицькими єпископами двох обрядів, працівниками Карітасу та представниками влади.

Свідчення солідарності

Ділячись в інтерв’ю для польського інформагентства КАІ враженнями від цієї подорожі, ієрарх сказав, що «найбільш незабутньою річчю» для нього стали зустрічі з біженцями. «Маю в пам’яті кілька осіб, яких забираю з собою в Німеччину в моїх думках і моєму серці», – зазначає він, згадуючи про 70-річну сліпу харків’янку, що втекла до Львова, жінку з дітьми з інвалідністю, один з яких втратив мову внаслідок стресу під час обстрілів, і ще кілька схожих ситуацій. «Візит до Львова справив на мене величезне враження», – сказав архиєпископ Гессе, відзначивши зусилля місцевих Церков у свідченні солідарності, як також підтримку всієї Європи на прикладі гуманітарної допомоги, що надходить не тільки з континенту, але й з-за океану.

Допомога з боку Німецької Церкви

Розповідаючи про допомогу, яку біженцям надає Німецька Церква, Архиєпископ Гамбурґа вказав на два аспекти: підтримка тих, хто прибув до країни і допомогу внутрішньо переміщеним особам в Україні. Щодо першого, то в дієцезіях існують осередки надання речей першої необхідності й продуктів, а також консультаційні центри, сім’ї в парафіях пропонують помешкання, тощо. Для ВПО відбувається збір продуктів тривалого зберігання та одягу, особливо інтенсивними стали вже віддавна існуючі партнерські стосунки з осередками Карітасу в Україні. «Під час мого візиту я потрапив у місце, куди якраз прибув вантаж з моєї архидієцезії. Крім того, постійно триває збір коштів на підтримку України», – зауважив ієрарх.

Необхідність тривалої підтримки

«Це повністю безпідставна агресія, яку нічим не можна виправдати. Я думаю, що ми повинні всіма способами дати зрозуміти, що тут чиниться несправедливість, і що ми не можемо толерувати її під жодним приводом! Тому ми поїхали в Україну, щоби показати свою солідарність, що ми не забули про її мешканців», – сказав Голова Комісії в справах мігрантів і біженців Німецької Єпископської Конференції, висловивши припущення, що війна не завершиться швидко, «а тому українці потребують багато підтримки та позитивної енергії, щоб не вибитися з сил».

Істинне обличчя війни

Ієрарх розповів, що мав нагоду «особисто побачити справжнє обличчя війни». Наслідки ракетних обстрілів, зруйновані будинки. «У Львові я відвідав гарнізонний храм, де регулярно відбуваються похорони полеглих солдатів. В бічній каплиці виставлені фото полеглих. Я думаю, що це добре, що обличчя цих людей зберігаються при житті. Що війна не є анонімізованою та узагальненою», – сказав архиєпископ Гессе, зауваживши, що це сприяє «творенню належної культури пам’яті». За його словами, він досі перебуває під враженнями сирен протиповітряної оборони. «Я довго не міг прийти до себе, і це залишиться у моїй пам’яті», – зізнався він, склавши подяку тим організаціям, які організовують психологічну підтримку постраждалим від війни.

Глобальні наслідки

Гамбурзький Архиєпископ також підкреслив, що ми не повинні забувати про те, що живемо в «світі великої взаємозалежності», а тому при всіх викликах, які переживаємо, не можемо думати тільки про власні інтереси. «Збіжжя з чорноземів України важливе для всього світу», – зазначив він, звертаючи увагу на падіння ринку зерна. «В Німеччині ми ще маємо достатньо хліба, але на полицях деяких магазинів бракує олії. В багатьох інших частинах світу ситуація набагато гірша», – сказав він, нагадуючи, що «ми становимо одне й те саме людство, маємо одну планету, що, як каже Папа Франциск, є нашим спільним домом», в якому зможемо вижити, «якщо будемо спільно піклуватися про нього».