Проповідь єпископа Микола Лучка, Апостольського Адміністратора Мукачівської дієцезії, на тему лицемірства та відваги прийти зі своїм страхом до Ісуса.

 

Ісус говорить учням: «Бережіться лицемірства». Якщо є лицемірство, воно вас «заквасить», проникне у вас, і ви будете закриті на стосунок з Богом, з іншою людиною…

Лицемірство – це форма, коли людина робить вигляд.

Людина сидить у церкві і робить вигляд, що їй цікаво. Або учень сидить на уроці і робить вигляд, що йому цікаво… Говорите з кимось по телефону, вайберу і співрозмовник не бачить, що ви робите, а ви робите вид, що ви її слухаєте, а в цей час гортаєте якісь сторінки в інтернеті. Це нечесно…

Коли людина «робить вигляд», вона вбиває стосунок.

Ісус не лицемірить. Він говорить: «Нам по дорозі. Нам не по дорозі.» Називає речі своїми іменами. Слова Ісуса, що фарисеї  та книжники займаються лицемірством, сказані з любов’ю. Якщо ми не назвемо «діагноз», у чому проблема у наших стосунках, ми не зможемо їх змінювати.

Ключем лицемірства є страх: я боюсь сказати прямо… Лицеміримо, бо боїмось. Коли людина боїться бути щирою, правдивою – вона лицемірна. Людина, яка боїться, хоче контролювати, вона займає місце Бога.

Чому вони [фарисеї] лицеміри? Вони не навчились бути щирими.

Ісус, коли називає лицемірство, запрошує бути щирими. Щоби стосунок був плідним потрібно відважитися на щирість, на відвертість в любові. Плід приносять ті, які прийняли в добре і щире серце.

Ми настільки зможемо збудувати близькі стосунки з Богом і з іншими, наскільки збудуємо близькі стосунки з собою. Ісус задає питання: чому (чого) ти боїшся? Назви свій страх і прийди з ним до Ісуса.

Людина, яка не наважується прийти до себе, буде звинувачувати інших – це один з прийомів лицемірної людини.

Ісус запрошує нас на глибину нашого серця, але це подорож і паломництво, яке може тривати не один рік. Якщо Ісус нас запрошує у це паломництво, Він завжди дає нам усі засоби. Чи ми відважимось?

Джерело – Верітас